Дженніфер Дудна, Семюел Стернберґ «Зламати ДНК. Редагування генома та контроль над еволюцією»

    Новини про старт реальних генетичних експериментів над людьми не можуть не викликати паралель із моторошним фільмом-антиутопією «Гаттака». Про суспільство, розділене на вдосконалених громадян, наділених усіма можливими правами й привілеями, та народжених природним шляхом, «стеля» для яких – робота прибиральника. Ці асоціації тривожні й не дуже приємні. Ще недавно здавалося, що, коли й оцінюватимуть людей за здатністю «підрихтувати» ДНК, то це станеться точно не в найближчі десятиліття. Однак книга Дженніфер Дудни й Семюела Стернберґа відкрила зовсім інші перспективи. Виявляється, підправити код – не так уже складно й дорого, і це лише питання часу (або державної регуляторної політики), коли втручання в людський геном стане на потік... Утім, про все по порядку.

    Навряд чи професорка структурної біології та біохімії Каліфорнійського університету Дженніфер Дудна (розповідь у книзі ведеться від її особи) колись фантазувала про створення генетичного супермена. Її наукові інтереси стосувалися насамперед РНК-інтерференції, і до дослідження з редагування геному вона долучилася не те, щоб випадково, але в плані перетину наукових інтересів з іншою науковицею – француженкою Емманюель Шарпантьє. Дослідження стосувалося особливого механізму захисту бактерій від так званих фагів / бактеріофагів – вірусів, що атакують бактерії. Учені відкрили CRISPR – повтори та унікальні послідовності в ДНК бактерій, які спільно з асоційованими генами (Cas, англ. CRISPR-associated genes) забезпечують захист клітини від чужорідних генетичних елементів. Якщо дуже спрощено, дослідники «підгледіли» в бактерій здатність втручатися в чужий геном, «розрізати» його в потрібному місці й знищувати небажані літери коду (або – додавати свої).

    Дуже швидко технологія підтвердила свою ефективність і в складніших організмах, тож лабораторії по всьому світу почали експерименти з «переписування» генетичних кодів рослин і навіть маленьких ссавців. Самі Дженніфер Дудна з Емманюель Шарпантьє, уже після публікації цієї книги, здобули у 2020 р. Нобелівську премію з хімії за розвиток методу редагування генома й насамперед ролі в цьому механізмів CRISPR-системи.

    Це відкриття, звісно ж, не було першою спробою втрутитися в геном живого організму. І пані Дудна зі співавтором Стернберґом детально описують більш ранні спроби вчених лікувати, наприклад, генетичні захворювання людей. Однак механізми CRISPR значно здешевили цю процедуру й виявилися набагато ефективнішими. Дослідження й експерименти тривають, і з другої половини видання можна дізнатися про всі можливості, які відкриваються перед науковцями. Від створення томатів, не вразливих до вірусів, до безрогих корів і відроджених видів тварин. І – вишенька на торті – лікування найбільш смертоносних недуг людства: СНІДУ, різних видів раку (перша в черзі – лейкемія), діабету, хвороби Альцгеймера та інших, не менш небезпечних, але значно більш рідкісних, генетичних захворювань.

    Водночас, авторів книги дуже хвилюють євгенічні практики, які загрожують стати можливими в дуже близькому майбутньому. Власне, світ «Гаттаки» може перетворитися на реальність доволі швидко, якщо вже зараз не розробити якусь спільну концепцію й обмеження для особливо захоплених науковців. У двох главах видання Дженніфер Дудна описує свої спроби скликати різні конференції з обговорення перспектив і необхідних обмежень і намагається передати власну тривогу через кепську взаємодію між науковим світом, політикумом і громадськістю.

    Власне, саме́ це видання не в останню чергу розраховане на те, щоб пояснити широким колам суспільства сутність роботи з геномом і масштаб відкриття. Але тут є нюанс. Хоча книга заявлена як науково-популярна, по-справжньому популярною є тільки друга її частина. Перша ж суто наукова, переповнена термінологією й розбором специфічної лабораторної роботи. Автори не заграють із читачами, не прагнуть зробити свій виклад більш літературним, не користуються жартами й простими прикладами, не повторюють двічі й не «розжовують» те, що їм самим видається очевидним. У кращому випадку, коротко дається пояснення окремих термінів. Не заглибленому в тему читачеві продиратися крізь текст – ще те випробування. Важко втримати в голові десятки щойно побачених термінів, а будь-яка втрата концентрації загрожує безнадійною втратою нитки розповіді.

    Інформація цікава, однак якщо немає потужної мотивації, дочитати цю книгу до кінця буде складно. Якщо ви не фахівець, звісно. Починати знайомитися з темою із цієї книги – не дуже вдала ідея. Перед творінням Дудни не завадить почитати щось із біології. Хоча б підручник за 10 клас...