Гультяй, бунтівник й автор культового романтичного героя Джордж Гордон Байрон

    Знаменним в історії європейської літератури 22 січня робить народження видатного представника романтизму, пристрасного поета Джорджа Гордона Байрона. Саме в цей день 235 років тому яскравий митець з’явився на світ. Його насичена подорожами, скандалами, любовними пригодами, війнами, карколомними поворотами біографія дасть фору будь-якому гостросюжетному роману.

    Сучасному читачеві зараз складнувато побачити всі перипетії в громіздких, старомодних і занадто емоційних рядках пера майстра. Та на сучасне йому красне письменство англійський поет вплинув неабияк: завдяки йому з’явилося ціле поняття «байронівського героя». Такого собі добре вдягнутого й доглянутого егоцентричного молодика, пройнятого «світовою скорботою», розчарованого в усьому й усіх, цинічного шукача любовних пригод із таємничим минулим, невиправного песиміста, який втратив усі романтичні ідеали при зіткненні із жорстоким світом. Такий персонаж надихнув Віктора Гюго, Генріха Гейне, Адама Міцкевича та інших письменників на різні, призабуті зараз, твори. Щоправда, сьогодні «байронівським героєм» саркастично називають протестно налаштованих підлітків. Але в ті дні, коли «Паломництво Чайльда Гарольда» (поеми, яка, власне, й дала життя славнозвісному персонажу) було вперше опубліковане, Джордж Байрон буквально прокинувся знаменитим.

    Цікаво, що задум цього твору народився через бажання автора художньо закарбувати враження від подорожей Португалією, Іспанією, Мальтою, Албанією, Грецією. Злі язики кажуть, що в такий розважальний тур країнами юного тоді письменника змусили податися численні борги й розлютовані кредитори. У цьому твердженні, швидше за все, є зерно істини, адже попри титул барона й пера Англії, грошей у Джорджа Гордона зроду не водилося. Усі статки його багатої матері, родовід якої сягав шотландських королів, благополучно розтринькав ще непутящий батько нашого героя, офіцер британської армії на прізвисько Божевільний Джек. У спадок Джорджу Байрону, крім прославленого в століттях прізвища, лишився напіврозвалений маєток, а ще – щира любов до азартних ігор й усіляких сумнівних розваг. Лише трошки фінансову ситуацію згодом покращив заповіт покійної тещі, за яким певну суму грошей можна було отримати, прийнявши додаткове прізвище Ноель. Утім, лорд Байрон не нарікав, йому навіть подобалося підписувати листи ініціалами Н. Б., це слугувало романтикові приємною алюзією на Наполеона Бонапарта.

    Від’їжджати з Англії поетові довелося не раз. Після дуже скандального розлучення з дружиною, аристократкою Анною Мільбенк, Байрон став на Батьківщині персоною нон-грата. Публіка не знала причин розставання подружжя, але була дуже охоча до брудних пліток і, зрештою, навигадувала стільки кошмарних історій про аморальну поведінку Байрона, що просто-таки зненавиділа його. Відвернулися від Джона колеги по перу – поети романтичної школи ображалися на нього через уїдливі коментарі на адресу їхньої творчості й презирство генія до класичних літературних канонів. Крім того, Джордж Гордон вважав себе суспільним діячем, активно виступав на підтримку пригноблених Британією народів (у тому числі, наприклад, ірландців) й місцевих революціонерів-пролетарів, яким загрожувала смертна кара за трощу машин на виробництвах. Це вже було не до вподоби можновладцям. Ось так практично всі соціальні класи на Батьківщині постали проти письменника. Байронові довелося поїхати у Швейцарію. Потім він довгенько пробув в Італії, встигнувши й там взяти участь у революції. А потім й узагалі витратив усі свої фінанси на підтримку національно-визвольної війни в Греції. Там же, пліч-о-пліч із простими бунтівниками, він провів останні дні життя в занедбаних бараках і помер від малярії у віці 36 років.

    Крім романтичного життєпису Чайльда Гарольда, Байрон запам’ятався й іншими яскравими творами. Дуже популярними в ту епоху були його поеми зі східним колоритом «Гяур», «Абідоська наречена», «Корсар», «Облога Коринфа». Сильно вплинула на історію літератури недописана поема «Дон Жуан». Є деякий перегук і з українською історією: Джордж Байрон створив поему «Мазепа» про епізод із юності майбутнього гетьмана. Щоправда, з дійсною біографією Івана Мазепи це писання має дуже мало спільного…

    Прикметно, що з українськими читачами Джордж Байрон заговорив словами не менш видатних національних письменників: його переклади робили Пантелеймон Куліш, Іван Франко, Леся Українка, Микола Костомаров та ін.