Блискучий редактор, коханий Ольги Кобилянської Осип Маковей

    Мабуть, є щось символічне в тому, що саме 23 серпня (у День Державного Прапора України) з’явився на світ палкий патріот, особистість багатьох обдарувань Осип Маковей. Цьогоріч ми святкуємо 155-річний ювілей цього видатного літературознавця, поета, прозаїка, педагога, публіциста, перекладача, редактора й вагомого західноукраїнського громадсько-культурного діяча рубежу ХІХ – ХХ століття. 

    Не випадково кажуть, що талановита людина талановита в усьому. Осип Маковей – ще одне підтвердження цієї сентенції. Можливо, якби його батьки (прості селяни, батько заробляв кушнірством – роботою з хутром) мали більше статків, ми б знали цю людину ще і як художника та музиканта. За інформацією біографів, він мав відповідний хист, але вчитися на живописця не зміг за браком коштів, так само, як не мав за що придбати музичний інструмент. Навіть період його навчання у Львівській академічній гімназії з другого курсу був позначений нестерпним бідуванням, навіть голодуванням. Юнакові доводилося заробляти приватними уроками. Утім, великих статків у нього й пізніше не було. Коли помер глава сімейства, Осипові довелося забезпечувати ще й матір та менших братів. Він не відмовлявся від жодної роботи. Маючи за плечима вже філософський (філологічний) факультет Львівського університету, він міг претендувати на вищі посади. Однак не гребував підробляти писарем у синдикаті Львова, інструктором у бурсі, перекладачем соймових справ українською мовою тощо. 

    Осип Маковей пробував себе і в журналістиці – у якості співробітника журналу «Зоря». Згодом він значно розширив коло своїх повноважень, перебираючи на себе обов’язки редактора. Цим фахом він заробляв на життя й у газеті «Буковина», і (пізніше) в славнозвісному «Літературно-науковому віснику». Така діяльність дала нашому героєві можливість професійно спілкуватися з Іваном Франком, Михайлом Грушевським, Михайлом Павликом, Володимиром Гнатюком. До речі, Каменяр був відданим другом Осипа й щиро підтримував усі його літературні виправи. Саме старанна робота, великі знання й унікальна редакторська інтуїція допомогли Маковею відкрити для вітчизняного читача низку літературних імен. Як це сталося, наприклад, з Андрієм Чайковським та Марком Черемшиною. Він написав ґрунтовні критичні праці, присвячені Юрієві Федьковичу, Пантелеймонові Кулішу, Ізидорові Воробкевичу. Саме завдяки зусиллям цієї людини на світ з’явилася «Царівна» Ольги Кобилянської. 

    Цікаво, що з останньою письменницею Осипа Маковея пов’язує не лише професія… Міцна дружба, взаємоповага й часті бесіди переросли в сильне почуття з боку Ольги Кобилянської. Вона активно листувалася з нашим героєм, а одного разу навіть зізналася йому в коханні й запропонувала жити разом. Однак, чи то через несподіваний для дівчини натиск, чи через різницю у віці (Ольга була на три роки старша за Осипа), чи через брак почуттів у відповідь, Маковей відхилив її домагання. Пізніше чоловік одружився з іншою, яку також звали Ольга…

    Крім численних поезій, історичних новел, сатиричних фейлетонів, післявоєнних і подорожніх нарисів, гуморесок, оглядів преси, рецензій, літературознавчих студій, Осип Маковей залишив нам у спадок якісні переклади. Його лінгвістичні знання дозволяли інтерпретувати для українського читача твори німецькою, данською, англійською, французькою, польською мовами. А ще цей непересічний літератор збирав воєнні пісні, готував етнографічні розвідки й сам став автором слів низки пісень, покладених на музику відомими композиторами й самим народом.