Королева дитячих детективів Енід Блайтон

      11 серпня 125 років тому народилася британська письменниця Енід (за іншою транскрипцією – Інід) Блайтон. У нашій країні це ім’я не настільки відоме, як на Батьківщині літераторки. Хоча серію її книг «П’ять пошукачів і пес» вже не одне покоління юних любителів гостросюжетних історій знають і цінують і в нас – щоправда, у російському перекладі. На щастя, з 2020 року видавництво «Фоліо» активно взялося випускати твори авторки українською. На сьогодні з’явилося по 5 книг із серій «Славетна п’ятірка» й «Таємна сімка». 

    Насправді, Енід Блайтон очолює умовний рейтинг найпопулярніших підліткових авторів ХХ століття. З-під її пера з’явилося близько 600 (!) творів (жінка писала по 30 історій на рік), перекладених згодом близько 3400 разів. Загальний наклад становить понад 400 мільйонів видань, при тому що в самій лише Великобританії щороку продається по 8 мільйонів примірників. Ще за життя письменниці її роботи приносили непоганий прибуток (як не сказати справжнє багатство) всім, до них дотичним. Але й сьогодні це – справжня золота жила. Не випадково компанія «Trocadero PLC» не так давно викупила всі права на видання творів Блайтон за 13 мільйонів доларів. 

    Не можна сказати, що успіх прийшов до письменниці миттєво. Про літературну кар’єру Енід мріяла змалечку, у школі навіть видавала разом із подругами рукописний журнал, де вміщувала свої оповідання й казки. Але перші проби пера, надіслані в серйозні часописи, уперто відхиляли. Ситуація загострювалася ще й тим, що мати категорично не підтримувала доньку в її прагненнях заробляти письмом. Сувора й холодна домогосподарка Тереза Блайтон не розділяла захоплень дитини книгами, музикою й прогулянками з батьком, а про мрії досягнути в житті більшого, ніж вдале заміжжя, взагалі нічого чути не хотіла. Згодом Енід розірвала з матір’ю всі стосунки.

    Узагалі, з родинним щастям у неї не склалося. Розлучення батьків, конфлікти близьких, невдалий перший шлюб, загострений алкоголізмом і депресіями чоловіка, сформували в нашої героїні досить важкий і непоступливий характер. Із власними дочками жінка також не змогла налагодити контакт, приділяючи їм мало часу й відверто занедбавши хатнє господарство. Коли доньки виросли, з Енід вони спілкувалися вкрай мало й неохоче.

    Однак у юні роки заради мрії Енід Блайтон була готова на все. Вона влаштувалася вчителькою в хлоп’ячу школу Кента, аби краще спізнати психологію дітей. Цій самій меті мала слугувати її робота гувернанткою в одній заможній родині. Уроки були настільки цікавими, що незабаром до молодої гувернантки почали приходити діти з передмість. Достатньо зрозумівши інтереси своїх майбутніх читачів, письменниця знову взялася за вигадування історій. На цей раз на неї чекала слава. 

    Свої сюжети місіс Блайтон будувала навколо загадок і пригод, з якими розбиралися веселі й активні компанії дітей. Часто метикуватих хлопчиків і дівчаток супроводжував розумний собака. На цих темах ґрунтуються серії «Славетна п’ятірка» (складається із 21 роману), «П’ятеро пошукачів і пес» (15 романів), «Таємнича сімка» (15 романів). Для менших шанувальників письменниця творила кумедні історії про каченятка Тіма, дерев’яного чоловічка Нода, фей. Так у своїй творчості літераторка вдало міксувала детектив, пригоди, фентезі й казки. Прикметно, що авторка взагалі дуже любила тварин і нерідко включала їх у твори. У її домі жили коти, собаки, черепашки, їжачки, курки, голуби, качки й багато інших. Найвідоміший її улюбленець – фокстер’єр Боб, від імені якого письменниця вела жартівливу колонку в місцевій газеті.

    Критики, до речі, творчість Енід Блайтон терпіти не могли, звинувачуючи в схематичності персонажів, браку виховних елементів, бідності мовлення, расових і гендерних стереотипах. Одного разу навіть влаштували кампанію проти жінки, вилучивши з бібліотек усі її книжки. Діти-шанувальники ж, не знайшовши в читальнях улюблених історій, кинулися скупляти їх у книжкові крамниці. Так що пані Блайтон на тому скандалі ще й неабияк збагатилася. Тож не дивно, що до злісних випадів вона лишалася глухою, кажучи, що для неї важить думка лише тих, кому менше 12 років. Наскільки справедливими були претензії до літературного стилю цьогорічної ювілярки, ви можете визначити самі – у нашій бібліотеці її творів достатньо. Особливу увагу радимо звернути на згадані вище українськомовні видання «Славетної п’ятірки» від видавництва «Фоліо». У нашому фонді вони з’явилися недавно, на постійний запит читачів.