Автор численних кліше фантастичної літератури Роберт Гайнлайн

     7 липня 1907 року подарувало світу легенду наукової фантастики, американського письменника Роберта Енсона Гайнлайна. Автор 33 романів, 59 оповідань і 16 збірок творів, він фактично створив особливий напрямок у літературі для молоді, подарувавши юнацтву зразкові фантастичні пригоди. У той же час, він писав відверто провокаційні дорослі книги, які насичував філософією індивідуалізму, політикою, роздумами над релігією й вільним коханням (не даремно його називали «гамельнським дударем для гіпі»), а пізніше – гострою сатирою. Поряд з Айзеком Азімовим та Артуром Кларком, Роберта Гайнлайна називають Грандмайстром SFWA (Асоціації письменників-фантастів Америки), визнаючи його одним із «трьох китів» цього літературного жанру. Славу зразка для майбутніх поколінь літераторів підкріплюють купа нагород і премій за прижиттєві творчі досягнення; безліч введених ним в обіг фантастичних «кліше» про зорельоти, прибульців-паразитів та деякі інші властиві стилю образи; армії відданих шанувальників і щирих послідовників. 

    Зараз ми цього напевне не дізнаємося, але за сухими біографічними даними видається, що стати світовою знаменитістю в літературному мистецтві Роберт Гайнлайн з дитинства не планував. Навпаки – замолоду він рвався в лави військових, ще й вельми завзято. Для навчання він обрав престижну Воєнно-морську академію США, але для того, щоб потрапити в цей виш, треба було заручитися підтримкою можновладців. Шанси ж його були невисокі через те, що старший брат уже там навчався (тоді не було заведено брати до закладу більше одного представника з родини). Наполегливий юнак закидав листами з проханням про протекцію одного із сенаторів (зі 100 епістолярних прохань від кандидатів, за плітками, половина належала саме Робертові). Прагнення хлопця оцінили, навчання він пройшов дуже успішно, отримав першу роботу… Але виявлений туберкульоз примусив залишити працю мрії без права на повернення. Довелося шукати себе деінде – у царині нерухомості, срібних шахтах, фотографії й ще цілій низці професій. Навіть у політиці кар’єру намагався зробити – безуспішно. 

    Ідея написати оповідання прийшла в складний період, коли становище було особливо скрутне. За «офіційною» версією, за перо Гайнлайн узявся через конкурс, оголошений одним журналом. Та готовий продукт у результаті він надіслав зовсім в іншу редакцію, до легендарного видавця Джона Кемпбелла. Той відразу прийняв до друку твір, написаний за 4 дні, і заплатив за нього досить велику суму в 70 доларів. Це стало переломним моментом у житті нашого героя. З того часу він заробляв на життя професійним письменництвом, за винятком періоду, коли служив на благо Батьківщини в роки Другої світової війни. Славу він здобув майже моментально, як і авторитет беззаперечного Майстра фантастики. 

    Та «зірковий» статус не розбестив письменника. Він багато працював, усім цікавився, вирушав у навколосвітню мандрівку, навіть в Антарктиді побував у віці 76 (!) років. На заваді ставало тільки слабке здоров’я: у зрілі роки Гайнлайну довелося пережити немало страждань, операцій, процедур. Та писати продовжував аж до останнього подиху. 

    Найкращими творами Роберта Гайнлайна вважаються «Чужинець у чужій країні» (своєрідний фантастичний маніфест для «дітей квітів») та «Місяць – суворий господар». Однак й інші його книги постійно цитують, перечитують і беруть за приклад уже не перше десятиліття. Критики детально розбирають ставлення Гайнлайна до проблем расизму, чіткий консерватизм і мілітаризм деяких його скандальних творів, сильні образи жінок, що нічим не поступаються протилежній статі. А прості любителі фантастики дивуються свіжому погляду давнього автора на космічні мандрівки й тому факту, що за яскравими обкладинками й відвертою масовістю форми його книг ховається надзвичайно глибокий зміст.