Ольга Войтенко «У світлі світлячків» («На порозі ночі», «Пошуки відправника»)

    Зізнайтеся, як багато часу щодня ви проводите за своїми ґаджетами – смартфонами, планшетами, десктопами й ноутбуками? А якщо не враховувати дистанційного навчання? Напевно, таки немало, адже в багатьох людей усе життя побудоване на пристроях із доступом до Інтернету. Якщо ж додати до списку необхідного обладнання все, що працює на електриці й так чи інакше забезпечує людську життєдіяльність, – холодильники й обігрівачі, телевізори й електроплитки – то перелік вийде дуже значний. Навіть страшно подумати, наскільки велика наша залежність від усіх цих звичних сьогодні речей. 

    А тепер уявіть, що настав буквальний кінець світу. Електрика вмить зникла, сонце перестало сходити, серед літа настала зима й усе навколо поринуло в непроглядну полярну ніч. Людство впало чи то в летаргію, чи то в кому. І от у цьому темному, холодному, порожньому й покинутому світі при свідомості залишилося лише кілька підлітків. Єва-Ліза, що багато років не виходила за межі свого будинку, майже не спілкувалася з батьками й не розлучалася з планшетом. Тім, який вважався дивним одинаком і понад усе цінував книжки та спілкування з родиною. І Макс, який до цього часу якраз спав, а прокинувшись, майже нічого про себе не пам’ятає... 

    Герої цієї історії в усіх значеннях розумніші й самостійніші не лише за своїх реальних однолітків, а й за дорослих. Утім, ми не можемо знати, які рішення ухвалювали б самі в таких обставинах, як почувалися б і які таланти в собі відкрили. Тож захоплюймося ерудицією персонажів, їхньою здатністю дружити, співчувати, любити, берегти тварин і рослини. Попри темряву й холод їхнього світу, між ними панує справжнє світло й тепло. А ще в книгах є дракони...

    Третя, завершальна, частина історії вже опублікована. Сподіваємося із часом отримати і її – тоді й дізнаємося, чим скінчилися пригоди друзів і чи знайшли вони пояснення тому, якою стала планета.