Алан Гарнер «Чарівний камінь Брізінгамена» та «Місяць напередодні Гомрату»

     Сьюзен і Колін – двоє звичайних дітей, яких батьки відправили до провінційного селища в Чеширі. Їхнє життя ніяк би не відрізнялося від побуту місцевих жителів, якби не чарівний камінь на браслеті Сьюзен. Прикраса дісталася їй у подарунок від няні й жодним чином не проявляла магічних властивостей, доки не потрапила на землі, яким її магія належить. За дітьми починають полювати бридкі істоти, схожі на орків. А ще могутня чорна відьма й демон із болота. Однак на боці Добра теж вистачає служителів: мудрий чаклун-копія Гендальфа, відважні гноми, забуті чарівниці з невидимих островів. Крім того, під скелею спить до часу хоробре лицарство на чолі, здається, із самим королем Артуром...

    У «Місяці...» події розгортаються ще більш динамічно. На землю повертається давня магія, що не має полярності й нікому не служить. Поряд із нею – страшне зло з надр землі, що легко вселяється в людські тіла й занапащає душу власників цих тіл. Чи вдасться дітям і чаклунові здолати це зло й дати раду магії? Хто з давніх ворогів підніме голову? І до чого тут ельфи?..

    Фентезійні повісті Алана Гарнера просто неможливо не порівнювати з «Володарем перснів» Джона Толкіна. Хоча в усіх наявних критичних статтях автор позиціонується як дослідник кельтської міфології й переповідач легенд рідного краю, сюжетні лінії, побудова тексту, образи й навіть мова здебільшого копіюють класичні епоси про Саурона й гобітів. Власне, письменник вчився в Оксфорді й знав і Толкіна, і Льюїса (автора «Хронік Нарнії») як професорів, тож не дивно, що запозичив щось і в них. Та й дебютна книга Гарнера вийшла якраз у період буму популярності «Володаря перснів». Однак у глибині характерів, оригінальності й продуманості фентезійного світу твори про Сьюзен і Коліна відчутно поступаються класикам. Хоч і здатні прикрасити кілька читацьких вечорів.