Майстер пригодницьких романів про козацтво Андрій Чайковський

     Ще один майстер слова, чия творчість повернулася до його співвітчизників із забуття не так давно. Ще одне прізвище, про яке воліла не згадувати радянська цензура (причини традиційні – «буржуазний націоналізм»). А саме – Андрій Якович Чайковський, який народився 15 травня 165 років тому. Український письменник, громадський діяч і публіцист, доктор права, діяч Національно Демократичної Партії, один з організаторів військового формування УСС (Український січових стрільців). Третій за популярністю українськомовний літератор (після Тараса Шевченка й Івана Франка) серед галицької інтелігенції 20-30-х років ХХ століття.

    Прикметно, що обидва славетні велети літератури неабияк вплинули й на становлення Андрія Чайковського як письменника. Навчений у першу голову польській грамоті (усе ж таки Галичина у другій половині ХІХ століття належала Польщі, та й не було тоді там значного ресурсу питомо українських книжкових шедеврів), Андрій Якович закохався в українську культуру завдяки «Кобзарю» Тараса Григоровича. А от Іван Франко був сучасником нашого героя й завдяки його схваленню, порадам і підтримці, Чайковський і взявся за перо. 

    Прихід у літературу відбувся в житті Андрія Чайковського досить-таки пізно. У студентські роки він чимало енергії віддавав громадській роботі в підпільних молодіжних товариствах народовців, та й з усіх сил прагнув стати високопрофесійним юристом (саме цій спеціальності він присвятив себе після закінчення філософського факультету Львівського університету). Зазирнути у світ красного мистецтва з, так би мовити, «службового входу» його змусило відразу кілька чинників. Дуже вплинула на молодого чоловіка військова кампанія на Балканах, де в лавах австрійської армії він мусив придушувати герцоговинсько-боснійський визвольний рух. Складний особистий досвід знайшов своє творче вираження в мемуарах Чайковського «Спомини з-перед десяти літ» (сьогодні справжня бібліографічна рідкість!). Крім того, регулярна праця в судових залах і приватній адвокатській конторі стали надійним джерелом найнеймовірніших історій із тогочасного життя. Цікаво, що Андрій Якович інколи спеціально провадив справи українською, а не польською, мовою. У тому числі й завдяки цьому, його дуже поважали галицькі селяни, називаючи своїм захисником.

    Чайковський старанно займався наукою, опублікувавши кілька досліджень із греко-римського права й давньоюдейських процесів (у тому числі суду над Ісусом Христом). Як публіцист і громадський діяч, жваво відгукувався на всі сучасні йому проблеми: заплутаність і високу вартість тогочасної судової системи, причини зубожіння селян, алкоголізм, навіть дискусії щодо необхідності целібату в греко-католицьких священників. Але для нас він цінний насамперед як автор романтичних і захопливих історичних творів про козацтво. «Козацька помста», «Віддячився», «За сестрою», «З татарської неволі», «Олексій Корнієнко», «Украдений син», «Полковник Михайло Кричевський» не просто повертають вдячним читачам пам’ять про героїчні сторінки з історії України, вони утверджують яскравий, гідний наслідування образ наших пращурів. Найсильнішою роботою Андрія Чайковського в цьому жанрі вважається історичний роман «Сагайдачний». Ним захоплювалися в час першої появи на світ, та в Наддніпрянській Україні після тривалого забуття знову почали зачитуватися аж з 1989 року, коли роман повторно (вперше з 20-х років!) опублікували на Батьківщині. 

    Повага й любов земляків до Андрія Чайковського була настільки великою, що в останню путь його проводжали ледве не всією Коломиєю (саме там він жив і працював в останні роки). Пізніше почали відкриватися меморіальні кімнати, присвячені пам’яті видатного письменника. Сьогодні ж науковці вивчають його творчу спадщину, листи, публікації, відкриваючи українцям усе більше граней таланту видатного митця. 

    Якщо ви цікавитеся роботою автора й знаєте його твір «За сестрою» (включений до шкільної програми з української літератури), рекомендуємо зіграти в яскраву тематичну вікторину на «Ігровому майданчику» сайту Черкаської обласної бібліотеки для дітей (рубрика «Літературні ігри»).