Захисник культових споруд і знедолених французів Віктор Гюґо

 

     «Собор Паризької Богоматері», «Знедолені», «Людина, що сміється», «Дев’яносто третій рік» – назви цих монументальних творів говорять самі за себе. Вони – лише невеличка частина (хоч і значуща) творчості видатного французького письменника Віктора Гюґо. 26 лютого минуло 220 років від дня його народження.

     За життя один із найпомітніших представників напрямку романтизму у світі, поет, прозаїк, драматург Гюґо дуже любив славу. Наділений сентиментальним характером і майже унікальним егоїзмом, коли справа доходила до питань політики, цей чоловік ставав непримиренним і пафосним. Сучасники навіть вигадали термін, щоб описати цей непересічний типаж, – «гюґоїзм». 

     Водночас, політичні погляди у нього могли бути дуже мінливими. Починаючи як переконаний рояліст, прибічник короля Людовіка ХVIII (це в юнака було від матері), за свої оди на честь вінценосної особи й заведеного державного порядку Віктор навіть отримав пожиттєву пенсію, статус у суспільстві й зміг одружитися з коханою Адель Фуше. Та вже незабаром Гюґо розчарувався в королівській владі й став так само переконаним республіканцем. За його гучно висловлювані погляди й саркастичні п’єси після державного перевороту 1851 року письменник навіть змушений був утекти за межі Франції на острови в протоці Ла-Манш і прожити там близько 20 років. З іншого боку, повертався він на Батьківщину вже в лаврах, як справжній герой, опозиціонер і символ свободи. 

     Активне втручання в політику, утім, не заважало Віктору Гюґо здобувати все нові вершини в літературі. Він настільки сильно впливав на живопис, що деякі художники робили кар’єру цілком на ілюструванні його творів. Цікаво, що й сам романіст непогано малював – його ескізи, виконані тушшю й пером, і зараз непогано продаються серед колекціонерів. А ще Гюґо дуже палко висловлювався проти смертної кари. Одного разу маловідомий поет написав листа бельгійському королеві з проханням помилувати кількох засуджених до страти й під зверненням поставив підпис Гюґо. Власне, наш герой був геть не проти: він сам дозволив користуватися своїм іменем, коли треба порятувати чиєсь життя. Звернення мало чудові результати: вирок був пом’якшений, і страту бельгійським злочинцям було замінено на каторгу. 

     Якщо політичні погляди письменника час від часу змінювалися, то відданість літературному стилю й жанру лишалася непохитною. Гюґо завжди був романтиком, писав на історичні теми, рятував від загибелі величні споруди (саме завдяки його найвідомішому твору французька влада звернула увагу на закинутий собор Паризької Богоматері й почала активно опікуватися всіма пам’ятками архітектури). Його герої вміли по-справжньому відчувати, переживали гаму емоцій, виявляли прекрасну доброту й виняткову красу душі. Саме тому, попри важкувату манеру письма, романи й вірші Віктора Гюґо лишаються популярними й справляють виховний вплив. Це – зразок справжньої літератури, до якої так вдало пасує цитата самого автора: «Усякого роду грубість тане, наче на вогні, під впливом щоденного читання хороших книг». 

     Більш детальну біографію письменника, опис його найбільш значних творів, бібліографію пов’язаних із Віктором Гюґо видань можна знайти на сайті Черкаської обласної бібліотеки для дітей. До 220-річчя з дня народження видатного митця працівники інформаційно-бібліографічного відділу книгозбірні підготували мініблог «Французький романтик». Посилання доступне в рубриці «Ресурси бібліотеки» (підрубрика «Інтерактивні ресурси. Література»).