Рупор Великої депресії Джон Стейнбек

     Ювіляр 27 лютого (120 років від дня народження) – зовсім не дитячий літератор. Водночас, це один із найвідоміших, найталановитіших і найвпливовіших американських письменників ХХ століття, лауреат Нобелівської премії з літератури, голос і совість своєї епохи. Знайомтеся, Джон Стейнбек. 

     Своїх регалій він добивався дуже довго й тяжко, долаючи спротив сім’ї, байдужість видавництв й агресію деяких кіл тогочасного суспільства. На початку життя він був мрійливою, задумливою й, відверто кажучи, лінивою дитиною. Мати пророкувала, що з нього вийде «або геній, або порожнє місце». Для другого десятиліття ХХ століття та ще й для Каліфорнії це була негодяща поведінка. Батьки чути нічого не хотіли про мрію юного Джона стати письменником, бо то, на їхній погляд, не чоловіча професія й узагалі не робота. Там цінувалася старанна фізична праця або (ще краще) посада у фінансових установах чи юридичних конторах. Поступившись принциповим родичам, Стейнбек вирушив у Стенфордський університет. Однак, попри своє бачення майбутнього сина, грошей на навчання в батьків не знайшлося (витратили все на освіту двох старших доньок). Тож юнакові довелося 6 років із періодичними перервами поєднувати студентське життя з працею в магазинах, забігайлівках (і не офіціантом, а мийником посуду чи вантажником) та інших, далеко не аристократичних, місцях. 

     Подолавши абияк трирічний курс у виші, Джон його кинув і таки вирушив у Нью-Йорк робити кар’єру майстра пера. Там на нього теж ніхто не чекав, принаймні у світі літератури. Зате на цукрових заводах, залізницях, риболовецьких фермах, посадах шофера й сторожа йому були раді… Не один рік довелося молодому романтикові губити здоров’я на неприємній і важкій роботі, аби чогось досягти. Усі його оповідання незмінно відхиляли, а перший роман – «Золота чаша» – й узагалі надрукували, не повідомивши авторові про його вихід у світ (Стейнбек вперше побачив готову книжку на полицях універсальних магазинів). 

     Утім, чоловік таки домігся свого. «Квартал Тортилья-Флет» здобув йому першу славу. А романи «Грона гніву», «Про мишей і людей», «Зима тривоги нашої» зробили ім’я Джона Стейнбека культовим. Через детальний і гострий опис нелюдських умов, з якими стикаються сезонні робітники на потужних тваринницьких і бавовняних фермах у часи Великої депресії, проти письменника виступили всі великі корпорації, підприємства й трести. Його називали підбурювачем до саботажу й кривавих робітницьких заколотів, а пізніше – комуністом. Він отримував листи з погрозами, його шантажували, грозячи спалити дім і лінчувати самого автора разом із дружиною. А статус комуніста пізніше став причиною пильної уваги з боку ФБР і ЦРУ.

     Однак Стейнбека не лякали проблемні реалістичні теми. Він працював воєнним кореспондентом у часи Другої світової війни, а пізніше – уже перед смертю – на війні у В’єтнамі. Більша частина його книг просякнута безнадією, песимізмом, немічністю людей перед обличчям гіркої долі. Водночас, у цих творах вистачає образів добрих, мужніх, цілеспрямованих, відданих людей, які прагнуть змінити світ. Правдивість і, водночас, вірність хорошим персонажам підкупає читачів і сьогодні, примушуючи пам’ятати Стейнбека й цінувати його внесок в усю сучасну американську літературу.