Рідне й питоме особливо виразно виявляється на тлі чужого. Чи ж не тому українська письменниця-емігрантка Віра Вовк так чекає колядників на Святвечір?.. Біль розлуки з Батьківщиною прозирає чи не в кожному творі книги.
«Все на світі треба нам переболіти, щоби знов з усіх жахіть, страждань і смертей в моїм народі народився Бог»… Вимовним є і мотив самотності – як «суміш гордости й незалежности»:
«Прилинь, самотносте, ти найвірніша з рідних! Дивися, благословиться на світ…».
Дванадцять колядників, як дванадцять апостолів, з’являються на бразильському порозі Віри Вовк. Дванадцять душ, раніше чи пізніше відійшлих у далекі засвіти. Земний шлях кожної розкривається в окремому творі, а в сукупності твориться книга життєписів.
Мистецтво Слова тут єднається з Музикою та Малярством, а Мати Коралів, як покровителька емігрантів, дорівнюється до Пресвятої Богородиці.
0 Коментарі