Автор зворушливих дитячих творів, австрійська письменниця Кристина Нестлінґер

 

     13 жовтня 85 років тому на світ з’явилася відома австрійська дитяча письменниця Кристина Нестлінґер. Автор понад сотні різножанрових творів для дітей і підлітків (у доробку австрійки знайшлося місце для реалістичних і фантастичних повістей, оповідань, детективів, пародій на комікси, віршів, літературних казок) може похвалитися відразу кількома найпрестижнішими преміями – імені Ганса Андерсена та пам’яті Астрід Ліндгрен. Книжки Кристини перекладені 38 мовами (у т. ч. українською) й стабільно користуються популярністю в малюків та їхніх батьків по всьому світу. 

    Цікаво, що в юнацькі роки майбутня письменниця мріяла стати художницею-графіком. Вона навіть робила ілюстрації для дорослих матеріалів в одну газету, та все змінилося, коли в Кристини народилися дві донечки. Як це часто трапляється з авторами, що пишуть для дітей, нові професійні горизонти відкрилися для жінки завдяки власним чадам. Вона вигадувала для них історії про рудокосу бешкетуху Фредеріку й сама ілюструвала описані пригоди. Коли дівчатка підросли, авторка вирішила записати власні фантазії. Успіх у видавництві був миттєвим (хіба що малюнки виготовив новий художник – авторські не сподобалися редакторам). Пані Нестлінґер ще й приз Фрідріха Бедекера дали. Це, як і успіх наступної книги, переконали письменницю, що література – її справжнє призначення, з того часу жінка взялася за роботу.

    Сьогодні навіть у нашій країні її твори дуже відомі. «Конрад, або Дитина з бляшанки» та «Маргаритко, моя квітко» були опубліковані в престижних вітчизняних видавництвах у якісному українському перекладі. Серед інших відомих книг авторки – серія оповідань про Франца, «Летіть, хрущі» (автобіографічні воєнні спогади), «Геть огіркового короля!», «Ільза Янда, 14», «Лолліпоп», «Г’юґо – дитина в розквіті літ», «Мене називають мурахоїдом» та ін. 

    Основними темами робіт Кристини Нестлінґер, хай навіть під різним соусом, із гепі-ендами й казковими елементами, лишаються стосунки батьків і дітей, проблеми в сім’ї, зокрема, домашнє насильство, тиранія, брак уваги й любові до наймолодших членів родини, розлучення та породжені ним дитячі комплекси тощо. Її герої – не зразкові слухняні дітлахи в напрасованих сорочках. Вони часто хуліганять, тікають із дому, гучно страждають, шукають відповідей у не завжди доречних компаніях. Але їхні характери виписані пронизливо й правдиво. Саме тому таку літературу наполегливо рекомендують до прочитання й батькам – аби не забували, як це бути дітьми, й вміли висловити почуття тим, хто найбільше цього потребує. 

    На жаль, у червні 2018 року Кристина Нестлінґер пішла у засвіти. Утім, пам’ять її дуже шанують і бережуть на батьківщині. Так, її іменем названо вулицю та парк у Відні. Восени ж 2020 року в столиці Австрії було відкрито Освітній кампус Кристини Нестлінґер. Того ж року було започатковано літературну премію імені письменниці.