Володимир Арєнєв «Місто тисячі дверей»

     Повненький і не надто сміливий хлопчик Юхимко, бавлячись із друзями в хованки, натрапляє на таємничі двері на паркані біля пришкільних гаражів. За ними він виявляє дивовижне місто Охи, сповнене барв, чудернацьких істот і безладу. Будинки тут розмножуються пупкуванням і самі шукають собі господарів. Меблі в них, як і таргани, розмовляють із людьми. Пінгвіни грають у шашки. Їжу для всіх безкоштовно варить чарівний Горщик, а улюблений усіма містянами напій мракка кожному смакує по-своєму й завжди є надзвичайно добрим. Цей ідеальний світ колись намалював чарівним пензлем Король-маляр, і потрапити в нього може будь-хто, треба лише знайти потрібні двері. 

    Звісно, і в найкращому місті на землі можуть бути негаразди й траплятися недобрі люди. Саме на такий складний період і припадає візит Юхимка. Хлопцеві доведеться неабияк попрацювати над своїм характером, аби допомогти містянам повернути «золоту добу» й зробити цей край знову гостинним. Наш герой знайде чимало нових друзів, побуває ще в кількох світах і зрозуміє дещо важливе про власну родину. 

    Уважним дорослим читачам це пригодницьке міське фентезі може нагадати не менш колоритне Єхо, створене уявою іншого письменника-фантаста – Макса Фрая. Власне, Володимир Арєнєв і не приховує, що його історія є певною алюзією й, водночас, відповіддю на творчість колеги (чи колег, бо то початково був колективний псевдонім). Про що й каже в окремій подяці на початку свого твору. Утім, це не заважає насолоджуватися прекрасним сюжетом, тим більше, що в книжок не так уже й багато спільного, і вони розраховані на різне читацьке коло.