Автор влучних афоризмів, дотепних п’єс і сумнівної філософії Бернард Шоу

     26 липня 1856 р., тобто 165 років тому, народився блискучий драматург, прозаїк, філософ Бернард Шоу. За своє довге життя (94 роки) він, єдиний в історії, примудрився здобути дві суперпрестижні премії – Нобелівську премію з літератури та «Оскар» (за сценарій до кінострічки «Пігмаліон»). Нобелівський комітет назвав його творчість «відзначеною ідеалізмом і гуманізмом, сповненою іскристої сатири, що часто поєднується з винятковою поетичною красою». Ще англійський письменник відомий дошкульними й напрочуд точними афоризмами, палкою прихильністю до вегетаріанства й тим, що поруч з Ібсеном, Метерлінком, Чеховим створив нову драматургічну систему. Загалом, портрет виходить досить позитивний. Однак не все так просто… Бернард Шоу – людина-парадокс, за своє життя він не раз пропагував такі ідеї, що вже давно визнані запереченням усього людяного й доброго. 

    У школі він учитися не любив. Та що там – просто ненавидів! На цю тему навіть є його цитата: «Скільки б я всього дізнався, якби не ходив до школи». Та всі прогалини в освіті хлопець заповнював регулярним відвідуванням бібліотек, музеїв, театрів і захопленим читанням. Заради справедливості, варто зазначити, що в тогочасній шкільній освіті він найбільше критикував систему фізичних покарань. 

    Письменником він хотів стати з юності, тому регулярно писав статті й романи, які незмінно відхиляли газети й видавництва. Перші п’єси теж приймали вкрай прохолодно: «Людину і зброю» взагалі не зрозуміли, «Поживемо – побачимо» була відхилена після кількох репетицій, а «Професію місіс Воррен» заборонила цензура. Щодо останньої маємо ще одну цитату Шоу: «Непристойність можна відшукати в будь-якій книзі, за винятком телефонної». Утім, чоловік не здавався й незабаром таки досягнув свого: його гостро соціальні, реалістичні п’єси, що викривали аморальність тогочасного англійського суспільства, почали приносити авторові дедалі більший комерційний успіх. Та й на особистому фронті Бернардові неабияк пощастило: його покохала мільйонерка Шарлотта Пейн-Таузенд, яка оточила його всебічним піклуванням і допомогла поправити здоров’я. Коли наречені прийшли реєструвати шлюб, неохайного Шоу на костурах й у потертому костюмі ледве не вигнали за двері, сплутавши із роззявою-жебраком.

    Щоправда, усі красиві й правильні п’єси та мудрі афоризми цієї людини тьмяніють поруч із його філософією. Він, наприклад, був палким соціалістом, а коли відвідав СРСР у 30-х роках, ледве не закохався в Йосипа Сталіна, називаючи його приємним, мудрим і розумним правителем. Він підтримував сталінські репресії, не вірив у Голодомор. А ще на кожному кроці відстоював євгеніку, стверджуючи, що жити в суспільстві мають право лише розумні, сильні та суспільно корисні індивіди. Людей же, які споживають більше, ніж виробляють, Шоу пропонував просто… знищувати. Навіть виступав за використання в стратах «гуманного газу», який згодом згубив не одне життя в нацистських концтаборах. Усе це не завадило літераторові згодом написати: «Страта є найбільш огидна форма вбивства, оскільки чиниться за ухвалою суспільства». Більше дізнатися про суперечливу особистість пропонуємо за його афоризмами. Яскраві добірки можна знайти, наприклад, тут і тут.