Анастасія Нікуліна «Сіль для моря, або Білий кит»

    Дуже важко жити, коли тобі не вистачає впевненості в собі та спілкування з однолітками, коли батьки не розуміють і вважають, що всі твої проблеми – надумані, коли заїдаєш провину солодощами, а всі навколо показують пальцями, бо ці солодощі провокують зайву вагу. Хочеться втекти з реальності у світ віртуальний, де все якось простіше й легше. А ще там можна зустріти таких безталанних таємничих незнайомців, як ти, і зрозуміти, що в когось можуть бути такі ж проблеми, а разом і вирішити їх простіше.

    Саме таким є життя Лізи – 14-річної дівчини-підлітка, яка нещодавно змінила місце проживання та перейшла в інший клас, де всі з неї лише насміхаються та збиткуються. Окрім Білого Кита з Інтернету, в неї є тільки море. Воно завжди вислухає, заховає сльози серед хвиль, приголубить і змиє всі образи теплою солоною водою. 

    У цій книзі переплелося так багато всього: скалічені життя, жорстокість підлітків, горе батьків, непорозуміння, самотність, брехня, ревнощі, дурість, яка приводить до жахливих наслідків. Один необдуманий вчинок почав ланцюжок подій. Його вже не спинити, як не спинити Кита, що пливе до берега, шукаючи допомоги.