Вольова жінка із загостреним відчуттям справедливості – Гаррієт Бічер-Стоу

    210 років тому 14 червня у сім’ї священника (пізніше – ректора богословської академії) Лаймена Бічера та його дружини Роксани Фут знайшлося дівча, якому судилося в недалекому майбутньому стати «маленькою жінкою, що розв’язала велику війну». Йдеться про Гаррієт Бічер-Стоу, яка прославила прізвища свого батька й чоловіка на весь світ книжкою «Хижа дядька Тома». 

    У її батьків було 13 дітей, з них п’ятеро (за іншою версією – семеро) хлопців стали священниками. Старша сестра Гаррієт Катрін відкрила школу для дівчаток, де Гаррієт стала спочатку ученицею, а потім й учителькою (уже в 14 років дівчина викладала латину, у 16 – взялася за теологію). Заміж вона вийшла також за священника й викладача богословських наук, вдівця Кальвіна Стоу. Він був людиною м’якою, неорганізованою в побуті й незвичною до будь-якої відповідальності. Тож головою родини, у якій досить швидко народилося семеро дітей, стала дружина. У проміжках між хатніми клопотами й вихованням малюків, вона встигала дописувати оповідання для тогочасних часописів, трактати, вірші й підручники, ще й заробляючи на прожиття (з грошима у чоловіка теж було негусто…). 

    Проживаючи на межі між південними та північними штатами США й лишаючись людиною із загостреним почуттям справедливості, місіс Бічер-Стоу не могла не перейматися проблемою рабовласництва. Вона вступила в секретне товариство аболіціоністів (борців за звільнення афроамериканців) й переховувала у своєму будинку втікачів від жорстоких рабовласників. Утім, коли ухвалили закон, який загрожував відповідальністю за допомогу втікачам, жінка лишилася без можливостей для допомоги рабам. Чи то з почуття протесту, чи під впливом спостережень за відразливими сценами насильства письменниця розпочала «Хижу дядька Тома». На думку деяких дослідників, незабаром після смерті сина від хвороби Гаррієт побачила, як на ринку продавали молоду афроамериканку, забравши попередньо в неї дитину. Відчай невинної безвільної жінки Бічер-Стоу буцімто екстраполювала на себе й, перейнявшись чужим болем, взялася за перо. 

    Спочатку історія публікувалася окремими фрагментами в нью-йоркському журналі, а вже в 1852 році вийшла окремим виданням. Успіх був миттєвим і нечуваним: за рік вдалося реалізувати близько 300 тисяч примірників книги, її переклали на понад 30 мов, інсценізували на багатьох сценах світу (скажімо, у Парижі п’єса тривала 8 актів і глядачі засиджувалися за її переглядом до пізньої ночі. Ніхто не нарікав). Аби придбати квитки на зустріч із літераторкою під час її світового туру, читачі стояли в черзі по кілька діб і потім на заході влаштовували своїй улюблениці тривалі овації. 

    Сам Авраам Лінкольн визнавав вплив Гаррієт Бічер-Стоу на розгортання громадянської війни. Ця тендітна, набожна й вольова жінка не побоялася публічно заговорити про те, що замовчували тисячі її співвітчизників. А на прокльони рабовласників із південних штатів і звинувачення у вигадках опублікувала книжку «Ключ», у якій представила чимало документальних свідчень і довела в такий спосіб, що історія дядька Тома правдива. 

    «Хижа…» на наших теренах стала відомою ще за часів Російської імперії й була сприйнята читачами як маніфест для боротьби проти кріпацтва. Українською книгу вперше переклали в 1918 році.