Бешкетливий автор «Малого Вовчика» Іан Вайброу

     3 травня свій 80-річний ювілей святкував улюбленець усіх маленьких читачів від Великобританії до України – Іан Вайброу. У нас він став популярним відносно недавно: активному поширенню й обговоренню книг веселої серії про Маленького Вовчика українські дітлахи зобов’язані «Видавництву Старого Лева». Саме там видали шість із семи книг серії в українському перекладі. Друга за популярністю книжкова серія Іана – про Гаррі й Динозаврів – ще чекає на свого українського перекладача. 

    Іан Вайброу завжди із гордістю каже, що він «працюючий письменник», оскільки творенню нових літературних історій присвячує кожну хвилинку. Хоч так було й не завжди: замолоду він ще встиг попрацювати шкільним вчителем англійської мови й літератури. Водночас, створювати тексти Вайброу прагнув усе життя: писати він почав у 10 років і з того часу опублікував близько 110 (за іншими даними – 60) книг різних жанрів. Крім прозових оповідань для малечі, Іан творить вірші, пісні, п’єси, мюзикли, повісті та скетчі для радіо й телебачення. 

    Утім, інформації про нього в українсько- та російськомовному сегменті Інтернету катма, біографія геть маленька й передруковується безкінечну кількість разів різними джерелами. Щоправда трапляються поодинокі інтерв’ю, часом досить живі, однак ними біографічно-особистісна інформація про Вайброу й вичерпується... 

    Значно більше обговорюють пригоди Маленького Вовчика. Цей милий персонаж сильно відрізняється від дорослих членів своєї родини, лишаючись слухняним і чемним дитям, незважаючи на вимоги батьків бути «лютим звірюкою». У своєму затишному лісі в компанії відданих друзів він переживає чимало пригод (часом трапляються з ним і детективні колізії). Діти сприймають історії Вайброу на ура, вважаючи їх найкращими оповідками про школу й щирим сміхом реагуючи на зрозумілий їм гумор. А от батьки висловлюють кардинально протилежні думки. Чимало дорослих лають «Маленького Вовчика» за вульгарність, примітивність і відверту маячню. Однак вистачає й тих, хто хвалить автора за мовну вправність і філологічні знахідки. Одну з позитивних рецензій можна прочитати, наприклад, тут. До речі, зверніть увагу, що в українській адаптації стилістична винахідливість письменника не втратилась – насамперед, завдяки зусиллям двох блискучих перекладачів Ореста Стадника та Віктора Морозова. Як би там не було, а книги цієї та інших серій Іана Вайброу перекладені 24 мовами, що свідчить про їхню популярність у цільової аудиторії.