Едуард Успенський «Гарантійні чоловічки»

    Часом здається, що сучасні речі виробляють тільки для того, щоб змушувати нас купляти більше речей. Мова навіть не про технічний прогрес, а про стрімку зношуваність і ламкість нових механізмів. Інша справа – більш давні предмети. І не обов’язково радянські! В анекдоти давно увійшов телефон Nokia нульових років, яким буцімто швидше можна було розбити підлогу, ніж розбити його сам... Якби ми жили в казковому всесвіті Едуарда Успенського, пояснення знайшлося б швидко: у тому телефоні жили гарантійні чоловічки! А сучасні речі вони, з якихось невідомих причин, полишили. 

    Насправді дуже б хотілося вірити в те, що вся побутова техніка й електроніка має власних крихітних пожильців, що готові залагодити будь-які негаразди, принаймні доки діє гарантія. У повісті 1974 року, про яку сьогодні мова, кожен автоматичний предмет у домі може похвалитися власним внутрішнім майстром. У холодильнику живе Холодилін, у радіоприймачі – Новини Дня, у порохотязі – Пилососін, а в годиннику – літній Буре. В останнього гарантія вийшла давно, однак він не може кинути річ, виготовлену колись спадковими годинникарями. Тож він продовжує пильнувати внутрішній механізм і стежити, щоб зозуля Машка вчасно кукувала. Ці маленькі чоловічки їдуть у своїх приладах із господарями на дачу, мають власну газету, центральний штаб, радіохвилі. Воюють у помешканні з мишами й ховаються від пронози-дівчинки, що мріє виловити таємних маленьких людців. 

    Якщо ви шукаєте справжнє ретро, ця повість – знахідка. Її персонажі схожі на типових радянських інженерів, а квартири й розмови «великих» людей сповнені застарілих на сьогодні реалій. Однак книжка не про минуле. І не про СРСР. Вона про любов до своєї професії, самовіддачу, вміння робити все на совість, взаємоповагу й цінність людської праці. Цікаво, що саме цей твір став основою для популярного в 2010-і роки російського мультсеріалу «Фіксики», що презентує актуальну техніку й пояснює принципи її роботи зрозумілими сучасному поколінню дітей словами.