Саша Чорний «Щоденник фокса Міккі»

    Якщо хтось скаже вам, що собаки не вміють писати й вести щоденники, не вірте! Тобто, можливо, більшість і не вміє, якщо мова про якихось там болонок, пуделів і мопсів. Але фокстер’єр Міккі – дуже освічений пес, навіть професор у собачому світі. Принаймні сам він так вважає. У нього є безліч ідей щодо покращення життя чотирилапих родичів – і сінема для псів, і санаторії «на водах», і навіть школа, у якій він міг би стати директором. Та це все райдужні плани на майбутнє. А поки що Міккі – життєрадісний дворічний вихованець дівчинки Зіни, що мешкає в Парижі й не вміє нудьгувати. 

    Своє вміння брати в зуби олівчик і вести щоденник цей жвавий фокс господарям не показує. Тим більше, що йому ще й треба непомітно позичати з їхніх письмових столів наточені олівці (гострити цей інструмент самостійно лапки, на жаль, не дозволяють). Зате на папері Міккі нічого не приховує, розказує все як є! І про п’яницю й дебошира садівника, що недодавав йому котлет, доки наш герой чекав на осінній дачі своїх хазяїв; і про поїздку в зоологічний сад, де всі тварини «сидять у тюрмі»; і про жахливу хитавицю на кораблі, куди його за компанію потягла Зіна; і про те, як він раз загубився на курорті, забувшись від захвату й запаху моря. 

    У цього дотепного фоксика на все своя думка – і на цирк, і на людське харчування, і на музику, і на котів. І ця думка дуже схожа на безпосередні дитячі міркування. Саме тому цю легку, сповнену гумору й щирості книжку так приємно читати й малюкам, і дорослим. Звісно, деякі реалії того світу (деталі гардеробу, якість транспорту, людський побут) на сьогодні вже неабияк застаріли, однак це не заважає розуміти все написане й від душі сміятися над пригодами прекрасного Міккі.