Славетна літературна феміністка ХІХ століття Шарлотта Бронте

    21 квітня минає 205 років від дня народження славетної англійської романістки, однієї із засновниць течії літературного фемінізму Шарлотти Бронте. Чимало мрійливих і тонкосльозих дівчат (та й цілком солідних літературних критиків, незалежно від статі) досі вважають один із творів Шарлотти вершиною англійської реалістичної прози першої половини ХІХ століття. Власне, за життя вона написала не так і багато, а опублікувати встигла й зовсім мало. Хоча якби вона створила тільки «Джейн Ейр», ця письменниця вже б залишилася в пам’яті вдячних читачів не на одне століття. 

    Історія бідної й стриманої сирітки, яка вразила не одне читацьке серце своїм відданим коханням і самопожертвою, здобула лаври одразу після видання. До того не надто заможна й професійно успішна жінка отримала за свою роботу непоганий на той час гонорар – 500 фунтів. Цікаво, що завдяки популярності «Джейн Ейр» із книжкових прилавків розхапали й романи двох молодших сестер Шарлотти – Емілі («Буремний перевал») та Енн («Агнес Грей»). 

    Ті часи були до жінок-письменниць надзвичайно суворі. Читачі серйозної літератури (у переважній більшості – чоловіки) не сприймали жінок як повноцінних авторів, вважаючи, що «пустощі» з красним письменством відволікають представниць прекрасної статі від виконання родинних обов’язків. Тож не дивно, що всі три сестри Бронте видавали перші свої твори під чоловічими псевдонімами – Каррера, Елліса та Ектона Белла. Утім, після гучного успіху «Джейн Ейр» письменниці розкрили свої інкогніто (це, щоправда, допомогло не відразу – всі літературні успіхи Емілі та Енн Бронте читачі вперто приписували Карреру Беллу, тобто пані Шарлотті. Справа навіть дійшла до суду, через який сімейство Бронте відстоювало свою письменницьку честь). 

    Як багато літераторів до й після неї, Шарлотта Бронте списала чимало подій для «Джейн Ейр» із власного життя. Жахливі умови проживання в Ловудській школі, до якої віддали Джейн, були копією умов, у яких довелося вчитися та мешкати сестрам Бронте. Батько дівчат, колишній фермер, що став священником, віддав Шарлотту, Емілі, Елізабет і Марію (так, там було ще дві сестри, чиї імена не увійшли до золотого фонду літератури) до школи Каван-Бридж для доньок духовенства. Досить швидко тотальна економія й байдужість керівництва закладу до здоров’я учениць призвели до трагічних наслідків: Елізабет і Марія заслабнули на сухоти й невдовзі померли. Шарлотту з Емілі довелося забрати назад додому. Так само, як міс Ейр, Шарлотта працювала якийсь час вчителькою й гувернанткою в приватних родинах. Вона навіть мріяла створити власну школу, де б вони із сестрами викладали, та затія закінчилася нічим. 

    Загалом, сестри Бронте були надзвичайно близькі. У дитинстві вони створювали домашні вистави й разом писали оповідання, новели, казки та п’єси, тренуючи перо. Їхня згуртованість дозволяла протистояти холодній відстороненості батька, який замкнувся у власному горі після смерті дружини. Крім того, дівчата мали брата Бренвелла, який також мав письменницький хист і непогано малював. Однак він слави не добився. Чи це, чи якісь інші причини спонукали його зазирати до пляшки, а потім ще й «підсісти» на опіум. У чоловіка почалася біла гарячка, і, попри спроби родини порятувати його, він помер від сухот, ледве розмінявши четвертий десяток. Емілі й Енн майже відразу пішли в небуття за ним, із тим самим туберкульозом. Покинута на самоті, Шарлотта побралася з помічником батька, священником Артуром Ніколлсом, хоч до цього була затятою противницею шлюбу й відхилила чимало пропозицій. Утім, її життя теж тривало, на жаль, недовго. У 38 років вона померла з невідомих причин (чи то зіграв роль туберкульоз, чи вбивчий токсикоз при вагітності). 

    Після першого успіху Шарлотта Бронте встигла написати й опублікувати лише два великі романи – «Шерлі» та «Віллетт». До речі, останній, попри важку гнітючу атмосферу, пов’язану з особистими втратами письменниці, деякі дослідники вважають найкращим твором Шарлотти. Палкі любителі її стилю оцінили б також так звані «Ювеналії» (загальна назва для серії юнацьких творів письменниці). Це, в основному, саги про пригоди у вигаданих королівствах. Є також романтичні історії «Учитель» та «Ешворт», а також збірка новел «Королівство Ангрія» про вигадану країну, написана у співавторстві з Бренвеллом. Більшість ранніх творів письменниці не тільки не були надруковані, а й просто загубилися. Згадки про них наразі трапляються тільки в особистому листуванні сестер Бронте.