Іван Андрусяк «Сірка на порох»

    1637 рік. Ще понад 10 років до початку Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. А поки що на українських землях подекуди спалахують короткі й не дуже успішні повстання проти Речі Посполитої. У російських і кримських сусідів теж свої плани й зазіхання. Реєстровим козакам майже не виділяють найважливішої частини зброї – пороху. Це не заважає владі контролювати видобуток селітри й забирати отриману речовину на свої потреби.

     На одному з видобутків селітри вночі й розпочинається дія цієї історико-пригодницької повісті. Дівчина Серафіма, яку за деякі особливості вдачі й зовнішності прозвали Сіркою, пильнує процес виварювання. Аж тут до багаття нагоджуються підозрілі суб’єкти з двома полоненими. Цих лиходіїв дуже цікавить транзит сірки, яку можна використати для виробництва пороху. І полонені щось про це знають... 

Надалі сюжет розгортається дуже динамічно. На читачів чекають шабельні бої, погоні, політичні інтриги, легко й соковито прописаний історичний контекст, виразні реалії й атрибути тогочасного світу. А ще надзвичайно яскрава, сильна духом, відважна, добра й кмітлива героїня. Компанію їй складають не менш харизматичні персонажі: розумний дяк, що колись був січовиком, підліток-юдей із даром до музики й красивими чорними очима, колоритний шинкар із незвичним для нашого вуха іменем Сруль, віддані й небезпечні для ворогів кіт із собакою. Протистоять цій команді не менш яскраві зловмисники: жорстокий і зажерливий московіт зі своїми найманцями – козаками, що за гроші й випивку готові продати власну честь.

    Багата мова, влучні пізнавальні примітки від автора, вигадливі ілюстрації роблять цю книгу ще більш вдалою. А описи природи, побутових дрібничок, одягу, зброї героїв непомітно втягують читача в історію й роблять його її частиною.