Автор українського гімну закоханих Михайло Старицький

 

    180 років тому (за іншими даними – уже 181 рік) 14 грудня на світ з’явився талановитий драматург, прозаїк, перекладач, актор, режисер, один із творців національного театру Михайло Петрович Старицький. Із Черкащиною його пов’язує те, що він народився в с. Кліщинці (на той час Полтавської губерній, сьогодні – Чорнобаївського району Черкаської області). Сім’я Михайла Старицького – зразок справжньої української аристократії ХІХ століття й водночас роду інтелігентів сторіччя ХХ. За материнською лінією він пов’язаний із родиною Лисенків – Віталій Романович Лисенко взяв опіку над малим Михайлом, коли той залишився без батьків. З підліткового віку Старицький товаришував із фундатором української опери Миколою Лисенком, одружився він із сестрою свого найліпшого друга – Софією Лисенко. 

    Виховувався майбутній театральний корифей у домі з багатою бібліотекою, де дотримувалися давніх українських традицій. Під час навчання познайомився із цілою плеядою видатних сучасників, кожен із яких зробив свій внесок у розвій нашої держави, – М. Драгомановим, П. Косачем, Т. Рильським, П. Житецьким. З друзями він організовував аматорські театри, брав участь у різноманітних подіях, вкрай важливих для тогочасного культурного й громадського життя України. Вражає палка закоханість Михайла Петровича в сценічне мистецтво – він не лише згуртував трупу українського театру корифеїв (а це й М. Кропивницький, і М. Садовський, і М. Заньковецька, П. Саксаганський, І. Тобілевич (Карпенко-Карий) та ін.), а й вклав у нього всі свої статки, фактично втративши тим самим свій статус поміщика, що означав сите й забезпечене майбутнє для всього його численного сімейства. Завдяки цій геніальній людині з тонким почуттям гумору й непересічним письменницьким талантом, ми маємо такі п’єси, як «За двома зайцями», «Талан», «Ой не ходи Грицю, та й на вечорниці», «Не судилось», «Маруся Богуславка»; історичні романи «Оборона Буші», «Молодість Мазепи», «Розбійник Кармелюк»; лібрето до опер й оперет М. Лисенка, у т. ч. до постановок творів М. Гоголя «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Сорочинський ярмарок», «Тарас Бульба»; переклади казок Г.-Х. Андерсена, байок І. Крилова, творів М. Лермонтова й В. Шекспіра. А ще гімн усіх закоханих українців, пісню, що давно вже стала всенародною, – «Ніч яка місячна...».

    Прикметно, що діти й онуки Михайла Старицького теж залишили слід в історії національного мистецтва й науки. Серед них можна знайти поетів і драматургів, бібліографів й акторів, публіцистів, педагогів, перекладачів, професорів. Водночас, майже всіх спадкоємців цього славетного роду знищила в страшні 30-40-і роки минулого століття радянська влада… Нагадуємо, що на сайті нашої бібліотеки наявний прекрасний інтерактивний ресурс, присвячений життю М. Старицького, досягненням і долі членів його талановитої родини та тому внеску, який ця видатна людина зробила в розвиток національної культури. Не забудьте зазирнути – тут справді цікаво!