Вразливий ідеаліст Олександр Блок

     28 листопада 140 років тому народився Олександр Олександрович Блок, чи не найпомітніший представник російського літературного символізму, публіцист, драматург, перекладач, літературний критик. Його поезія – поза сумнівом, одне з найяскравіших явищ усієї російської літератури ХХ століття. 

    У своїх віршах він поєднав традиції класичної дворянської лірики, пов’язаної з почуттями на фоні ідилічної російської природи, й новаторський підхід, містичність, еротизм, прославлення культу лицарської Прекрасної Дами й вічної жіночності. А ще, безперечно, дав нове втілення символізму. Найбільшу славу він здобув завдяки збіркам поезій «Вірші про прекрасну даму», «Ненавмисна радість», «Снігова маска», ліричним драмам «Балаганчик», «Троянда і хрест» та, звісно, революційній поемі «Дванадцять». Щодо останньої в колах літературознавців і досі точаться суперечки, чи трактувати її як серйозну революційну агітку, чи сприймати як іронічне послання, навіяне шансоном популярних тоді кафешантанів, чи схвалювати як геніальний, незбагненний, пророчий твір, що значно випередив своє століття.

    З одного боку, Олександр Олександрович успадкував пристрасть до красного письменства й інтелектуальних занять. Його дід по материній лінії був досить відомим ботаніком, ректором Петербурзького університету, активно відстоював необхідність жіночої освіти. Бабуся стала автором величезної кількості перекладів віршів, різножанрової прози, наукових праць з англійської, французької мов, зустрічалася майже з усіма видатними письменниками тогочасної Європи. Її перекладацьку справу продовжила донька (мати Блока) та дві онуки (сестри письменника). А за батьковою лінією Олександр Олександрович, на жаль, успадкував схильність до нервових розладів, яка неабияк визначала його схильний до крайнощів характер протягом життя й перед смертю зіграла з ним поганий жарт (в останній тиждень поет виявляв ознаки божевілля).

    Олександр Блок був вразливим до всіх вражень навколишнього світу, глибоко закоханим у свою дружину, відстороненим від подій у суспільстві, болісно гидливим, то піднесено-активним учасником подій, то депресивним похмурим типом. Спочатку він реагував на революцію 1917 року з величезним ентузіазмом, та віддавши кілька років служінню новим ідеалам, розчарувався. Його постійно залучали до більшовицьких заходів, проєктів культурного й соціально-політичного спрямування, пропагували як голос «жовтневої епохи» й зрештою «випили» (образ самого поета) з нього всю життєву силу. На четвертому десятку Блок серйозно захворів, але йому кілька разів категорично заборонили виїжджати за кордон на лікування. Із почуття протесту він відмовився від ліків, голодував, в останні дні, скочуючись у божевільні марення, все намагався з’ясувати, чи знищив він усі примірники поеми «Дванадцять»…