Людина-міф Публій Вергілій Марон

 

     15 жовтня маємо досить-таки несподівану літературну дату – 2090 років із дня народження поета Верґілія. Людина-міф, зразковий представник давньоримського письменства, поет, який здобув визнання, зазнав шквальної критики й численних наслідувань ще за життя… Огляд його долі нічого нам уже не скаже: жив він без надзвичайних потрясінь, лишаючись здебільшого в межах маєтку (велика й важлива для нього подорож, яку Верґілій затіяв, аби зробити свою «Енеїду» більш достовірною, зрештою вартувала йому життя – він заслабнув у дорозі й від того помер). Значно цікавіша його роль для світової літератури й культури загалом. 

    В історію Верґілій увійшов як автор трьох великих за обсягом творів – «Буколіки», «Георгіки» та «Енеїда». Перші були своєрідною пастораллю, що оспівувала гармонію людини й природи. Другі започатковувалися як прославляння землеробства й сільського життя. «Енеїда» й узагалі не потребує додаткової презентації – завдяки її геніальному перелицюванню, виконаному І. Котляревським, про цей твір так чи інакше ще в школі чули всі. Натовп збігався подивитися на геніального поета, ще коли він був живий-здоровий (від чого Верґілій страшенно нітився й ховався в першому-ліпшому будинку), й сучасники ретельно фіксували деталі його біографії.

     Що й казати про той шквал пошанування й міфотворчості, який почався одразу після смерті поета! До тополі, яку висадили з нагоди народження генія, почали звідусіль сходитися породіллі, аби прошепотіти йому найзаповітніші свої бажання. У середньовіччі його вважали чарівником і пророком (християнська церква визнала його провісником Ісуса Христа, тому що в одному з творів Верґілій обіцяв прихід дитяти, що змінить світ. Сучасні науковці підозрюють, що це були лише звичайні лестощі до цісаря – настільки велике значення мали придавати «прості смертні» народженню спадкоємця престолу).

     Ім’я поета трапляється в іспанських, французьких і німецьких народних книгах. Бретонські перекази говорять про нього як про сучасника короля Артура. Верґілієві буцімто були підвладні стихії, він міг викликати грозу й землетруси; заснував Неаполь, збудувавши його на трьох яйцях; виготовляв дивовижні предмети, серед яких – складна система сигналізації міста за допомогою бронзових статуй, бронзова муха-захисниця від інших мух і зарази, магічне дзеркало, що відображає все на світі, вічно запалена лампа, повітряний міст і т. п. У Данте саме Верґілій був провідником колами пекла. Як символ мудрості й сили людського генія він з’являється й в «Острові пінгвінів» Анатоля Франса.

     Про те, які ще легенди й плітки були пов’язані з поетом, пропонуємо почитати тут: http://vsiknygy.net.ua/person/18416/