Рок-музикант, поет, художник Джон Леннон

 

    «Уяви, що не існує країн… Немає за що вбивати й помирати. І релігії нема. Усі люди живуть у мирі», – це слова пісні “Imagine”. Бунтарської, утопічної, такої, що не може не викликати сирот по тілу. Пісні безсмертної, на відміну від свого творця. На жаль, її автора, Джона Леннона вбили 40 років тому. І не хочеться думати, скільки ще геніального, проникливого й гострого він міг написати, якби сталося не так, як сталося. 9 жовтня 2020 року йому могло б бути 80… 

    Навколо його смерті ходило чимало легенд і чуток, вона справила негативний вплив на інших «ексбітлів» та популярних у 80-х роках музикантів. Убивця Леннона – Марк Чепмен – мріяв про славу герострата й казав, що на злочин його надихнув роман Дж. Селінджера «Ловець у житі». У нещодавно випущеному, дещо психоделічному, фільмі «Вчора» сцена зустрічі з Ленноном надзвичайно щемлива й не може не викликати сліз. Автори стрічки фантазували, як би склалося життя Джона, якби не його всесвітня популярність. Певно, що слава стала передумовою передчасної загибелі цього талановитого чоловіка, якому на момент розстрілу було лише 40 років.

     Звісно, до літератури Джон Леннон має опосередкований стосунок. З іншого боку, це людина талановита в усьому, й хотілося б, аби його знали майбутні покоління. Попри визнання насамперед як музичного гуру, Леннон таки був поетом, його перу належить левова частка текстів (а не лише мелодій) знаменитої «ліверпульської четвірки». І це якщо не рахувати тих композицій, які він створив за час сольної кар’єри. Ще він видав кілька повноцінних книг: «Пишу як пишеться» (In His Own Write), «Іспанець у колесі» (A Spaniard In The Works), «Усне небописання» (Skywriting by Word of Mouth). Це не художня література, а лише збірки карикатур, небилиць, жартів, каламбурів, коротких оповідань, віршів і пародій. Нещодавно, у 2012 році, вийшла у світ посмертна добірка «Джон Леннон. Листи», укладена Хантером Девісом за згодою дружини генія Йоко Оно. [До речі, українською досі не перекладено жодне з видань].

     Тож не даремно професійні асоціації поетів Великобританії неодноразово називали Леннона найкращим англійським поетом року. А ще він відомий як громадський діяч, художник, кінорежисер, актор. Та ніхто не сперечатиметься, що славу Джонові принесла музика – гурт “Beatles”, одним з основних творців і незмінних учасників якого він був, позначає цілу епоху в історії цього мистецтва. Про вплив рок-бенду на світову культуру ХХ століття годі й говорити – він грандіозний і досі простежується в мелодиці й текстах виконавців найрізноманітніших стилів. Це вже давно й незаперечно – музична класика. Тому ввімкнемо гучніше незмінну “Imagine”, “Give Peace A Chance”, “Strawberry Fields Forever” чи будь-яку іншу пісню часів Beatles та пізніше. І просто насолоджуймося музикою та віршами, які так пасують до жовтня й мають існувати завжди.