Якщо після ознайомлення із цими двома нехудожніми за жанром, але дуже художньо написаними книгами вам не захочеться негайно розширити свою читацьку ерудицію, на це може бути дві причини. Перша: у вас домашня бібліотека як в Умберто Еко (45 тис. книжок і рукописних середньовічних манускриптів) і відповідні їй знання. Друга: ви таки неуважно читали! Літературознавець, критик, перекладач, директор видавництва «Смолоскип» Ростислав Семків блискуче мотивує до читання й неабияк надихає на власні творчі експерименти. Обидві науково-популярні книги сприймаються ледве не «запоєм», адже написані з гумором, численними прикладами з життя автора та його героїв – реальних майстрів пера. 

    «Як читати класиків» переконує, що бути книжковим хробаком – модно, стильно й весело. Автор дає на 100% ефективні поради, як стати досвідченим читачем, навіть коли тільки відкриваєш для себе літературні світи. Видання так ранжує світову класику за заплутаністю сюжетів й авторським стилем: «Легке читання» (Дюма, Дефо, Джером), «Складне читання» (По, Лем, Толкін), «Важке читання» (Золя, Маркес, Беккет), «Надважке читання» (Пруст, Вулф, Кафка). Ми дізнаємося, що таке антироман, із яких модерністських творів і «потоків свідомості» варто починати знайомство з напрямком, як виробити власну читацьку стратегію. Плюс автор пропонує власний список у дусі Інтернет-рейтингів «Це має прочитати кожен».

    «Як писали класики» є водночас посібником для письменників-початківців і захопливим екскурсом у біографії й творчість славетних літераторів. Видання розповідає як про близьких масовому читачеві Агату Крісті, Рея Бредбері, Джорджа Орвелла, так і про авторів для «літгурманів» – Курта Воннеґута, Маріо Варґаса Льйосу, Мілана Кундеру. І на десерт – про Великого й Жахливого Умберто Еко, суперавторитетного літературознавця, медієвіста, белетриста. Текст містить конкретні рецепти письменницької кухні, але в ньому вистачає цікавих біографічних фактів і суб’єктивних, дуже дотепних, авторських коментарів.

0 Коментарі