Віталій Губарев «Королівство кривих дзеркал»

 

    Цю казку точно знає більшість людей, що дорослішали на радянських кінострічках. Усе завдяки блискучій екранізації, сповненій пригод, яскравих барв і гідної акторської гри. Натомість сьогоднішні діти ледве про неї чули або й узагалі не мають уявлення про автора. Тим часом книга таки вартісна, адже дуже доступно й наочно показує дружбу, відповідальність, хоробрість, уміння допомагати іншим. Її сюжет закручений і, водночас, простий, а персонажі чітко поділяються на «хороших» і «поганих», як і має бути в казці.

    Трохи вередлива й лінива п’ятикласниця Оля не надто рветься виконувати домашні завдання й часто комизиться. Одного дня побажання бабусі, щоб онука побачила себе зі сторони, дивовижним чином справджується. Оля проходить крізь дзеркало й зустрічається зі своїм відображенням – боягузливою й неакуратною Яло. Дівчата потрапляють у Королівство Кривих Дзеркал, де панує жорстока диктатура й несправедливість. На всіх, хто не бажає миритися з реальністю, чекає страта. Так стається і з хлопчиком Гурдом, який розбив одне з розставлених на вулиці кривих дзеркал. Олі і Яло потрібно врятувати сміливця, подолати зловісних Нушрока, Анидаг й Абажа (ви ж уже зрозуміли, що всі імена слід читати задом наперед?) і принести в казковий світ більше добра. Численні пригоди й зіткнення з лиходіями добряче вплинуть на характер Олі (а з нею, не виключено, й на маленьких читачів) і змусять переглянути свою поведінку.

    Історія була б кращою, аби не настільки опукла алюзія на радянську дійсність. У Віталія Губарева є чимало цікавих фантастичних повістей, однак його соціалістичні погляди сильно псують враження від прекраснодушних персонажів і карколомних сюжетів. Батьки самі мають вирішити, чи варто давати дітям такі політично застарілі казки. Однак варто враховувати, що паралелі з СРСР, такі очевидні для дорослих, навряд вловлять молодші школярі, на яких і розрахований цей, у цілому приємний, текст.