Уявіть собі похмуре місто після кінця світу: руїни будинків, закинуті театри й бібліотеки, перемогу трави над залишками асфальту. Мабуть, люди давно знищили власну цивілізацію, адже знайти їх тут не можна. Зате вночі цим чорно-білим похмурим краєм ширяють незрозумілі рукокрилі істоти, схожі чи то на кажанів, чи то на лисиць. У них є свої вчителі, міфологія, побачення, музика. Навіть своя релігія – віра, що після смерті на їхні душі чекають солодкі манґрові ліси. Ці істоти їдять виключно фрукти, не подорожують і зневажають тих, хто в чомусь не схожий на них. Бунтівний підліток Тереза не може змиритися з недомовками. Вона шукає відповідей, розчаровується, зазнає зради й жорстокого приниження від коханого, сама стає зрадницею. Але наприкінці книги знаходить своє призначення. Ця тривожна історія змусить читачів задуматися над власним місцем у світі й майбутнім, у якому кожен дбає виключно про свою сорочку. Тому що в такому майбутньому є тільки один фінал – Mox nox, у перекладі – «надходить ніч»…
0 Коментарі