Володимир Арєнєв «Порох з драконових кісток» і «Дитя песиголовців»

    Уявіть собі типове українське містечко середнього рівня провінційності: багатоповерхові будинки, великий майдан у центрі для мітингів, звичайні школи зі спортмайданчиками, бруднуваті неблагополучні райони на периферії. Доповніть усе це Інтернетом, мобільним зв’язком і майже занедбаними селами, до яких вряди-годи їздить деренчлива маршрутка. Тепер уявіть, що неподалік, за рікою, відбуваються воєнні дії з «нелюдами», по яких лишається гатити з усіх видів зброї. З тої війни ніхто не повертається таким, яким був раніше. Майже всі ветерани мають вкрай нестабільні емоції й кошмарні сни. Цілком виразний світ, близький до сучасних вітчизняних реалій, якби не кілька «але»… У цьому світі в якості наркотика, вибухівки, панацеї і предмета ще бозна-яких можливостей використовуються драконові кістки – рештки давно зниклих зловісних правителів. У якості ворогів постають істоти, здатні набувати вигляду ікластих чудовиськ. У якості зброї використовуються вже геть кошмарні речі, які в нашій реальності годі й описати. А агресією натовпу вміло керують таємничі маніпулятори, напинаючи ниточки енергії одночасно до багатьох маріонеток.
    В обох книгах майбутньої трилогії «Сезон Кіноварі» величезна кількість символів, алегорій, загадок і натяків на події сучасності та нещодавньої історії. У них поєднуються риси проблемної підліткової прози, міського фентезі, притчі, антиутопії. Головні герої – підлітки з майстерно виписаними характерами, почуттями, питаннями й викликами. Тож не дивно, що такий матеріал рекомендований Міністерством освіти України для додаткового читання в шкільній програмі з української літератури. А друга книга за рік встигла зібрати чимало літературних нагород і потрапити в усі можливі списки найкращих видань для підлітків.