Софія Прокоф’єва «Латочка та Хмареня»

    В одному далекому місті, що має ремісників, трактири, палац, аристократію й майдан Самотньої Корови, вінценосний тиран захопив усю воду. Дощі оминають цей край десятою дорогою, річка давно пересохла, криниці закидані камінням і пильнуються корумпованою вартою, а втамувати спрагу можна лише за великі гроші, звернувшись до місцевого монополіста. Зате в королівському палаці рідини вдосталь – уся підлога залита, тож придворним доводиться танцювати виключно в калошах, а їхній нежить давно перейшов у хронічну форму.
    Такий стан справ міг би тривати вічно, але одного разу до міста залітає маленьке Хмареня, яке щойно втекло від суворої бабусі Грозової Хмари. Воно має лише одну блискавку, подаровану на день народження, й наділене вмінням швидко набувати форми будь-яких істот і предметів. А ще воно має незвичайних друзів. Наприклад, стару й мудру жабу Розітту. І художника Вермільйона, який страждає від свого таланту передавати на полотні приховану правду (через те заздрісні, жадібні, жорстокі й криводушні вельможі бояться замовляти йому свої портрети). І кухарку Барбацуцу з холеричним темпераментом й унікальними здібностями до готування улюбленої королівської страви – манної каші. А головне – сироту Латочку, добру й наївну дівчинку, що вміє дружити та любити. Тепер уся ця компанія кине виклик узурпаторам води, мріючи забезпечити рідне місто безкоштовною живильною вологою. Що із цього вийде, можна дізнатися, дочитавши веселу, бездоганно написану й ілюстровану книжку Софії Прокоф’євої до кінця.