Галина Вдовиченко «Ліга непарних шкарпеток»

    Побутова казка для молодших школярів, видана ще у 2013 році, давно припала до душі дітлахам, батькам і вчителям. Не в останню чергу тому, що завдяки розбитому на низку коротких простих історій сюжету книга легко трансформується в дитячий спектакль. І тому, що отримала кілька вагомих літературних нагород. Але насамперед, завдяки багатій і, водночас, доступній мові, кумедному сюжету та яскравим персонажам.
    Розповідь будується навколо «класового розподілу» шкарпеток: у межах однієї шафи у верхній шухляді мешкають ті з них, хто має пару й тому завжди ходить з господарями в школу й на роботу. А от у нижню шухляду не пощастило потрапити тим, хто пару загубив. У них є своя класифікація: шкапи (старі вовняні шкарпетки), шкарпетони (спортивне та офісне вбрання), шкарпані (вишукані жіночі шкарпетки), шкарпуки (дитячий варіант). За відсутності господарів вони розважаються: грають у Шкарпатах (тобто серед подушок на ліжку), купаються в Шкарпацьких озерах (акваріум), розігрують вистави перед напханою цибулею колишньою «панчішкою-театралкою». Але на випадок коли з кимось із них трапляється біда, а також для протистояння кошеняті нижня шухляда організувала Лігу непарних шкарпеток зі своїм статутом, згідно з яким вони не кидають одне одного напризволяще й завжди тримаються разом. Ось така добра й повчальна книга про взаємопідтримку, толерантність та оптимізм.