Американський письменник і кіносценарист Ренсом Ріґґс вигадав, як спрямувати захоплення химерними старовинними фотографіями й нічні кошмари в прибуткове русло. Трилогія «Дім дивних дітей», що балансує на межі літератури жахів, дарк фентезі й книжок для підлітків (років з 15, не молодше), стала абсолютним бестселером і на Батьківщині автора, і в усьому світі та вже має продовження.
    Головний герой Джейкоб із захватом сприймає побрехеньки діда про ідилічний острів, сповнений дітей із дивовижними здібностями. Його мешканці керують вогнем, дають притулок бджолам у власному шлунку, оживляють мерців, левітують і ретельно приховують ці таланти від простих людей. Згодом Джейкоба переконують, що дід – божевільний із посттравматичним синдромом після Другої світової війни. Та вже зовсім скоро хлопець з’ясовує, що божевілля має зовсім інший вигляд… Історія відверто страшна, насичена витворами з більмами замість очей, жаскими порожняками й картинами того, як талановитих людей псує прагнення до абсолютного знання й абсолютної влади. Персонажі змінюють воєнний Лондон на вікторіанську Англію, спілкуються з не менш дивними тваринами, бачать смерть і читають специфічні казки. Ще й навідують бібліотеку з несподіваними функціями. Занудьгувати з такою книгою точно не вийде.
    P.S. Екранізація має приблизний стосунок лише до половини першого тому. Бачення в Тіма Бертона значно більш гротескне, яскраве й… дитяче, ніж в автора літературної основи. Ще й фінал власний. А шкода. Друга й третя книги так і просяться на екран.

0 Коментарі