Марина Павленко «Домовичок з палітрою» та «Домовичок повертається»

    Під палітуркою цієї книжки – саме дитинство! Той сповнений щастя й відкриттів час, коли встигаєш безліч дивовижних речей. Особливо, якщо тобі з ідеями допомагає Домовичок з палітрою та мохеровою бородою. Можна помандрувати в лісову країну Втікляндію або збудувати хатину для Мурки з батькової цегли. Ще можна задобрити Чорну Руку, що живе за шафою, та кімнатного вовка з-під дивану. Або ж з’ясувати, що сусідка баба Ївга – вже зовсім не Яга.
    Сестрички Наталя й Даринка вчаться в Домовичка малюванню, пишуть із ним замовлення до святого Миколая, влаштовують зимовий пікнік та одягають нового друга у вбрання своїх улюблених імпортних ляльок. Розуміти нового друга не заважають ані його шепелявість, ані певна вередливість характеру. Із часом «дівота» дорослішає, батьки переїжджають до нової хати… Однак це ще не кінець пригод! У другій частині історії шепелявому дідку-замазурі доводиться няньчити вже дітей Даринки – Олю й Оксану. Щоправда, хто кого няньчить – питання відкрите, оскільки в цій книзі Домовичків характер відчутно зіпсувався. Він ображається й капризує чи не більше за трирічну Оксанку. У продовженні значно більше магії: дівчатка зі своїм оригінальним компаньйоном мандрують у Закартиння, де зустрічають чимало героїв популярних казок. Та й удома в них панує справжнє чаклунство (не завжди добре). Крім того, сюжет збагатів кількома романтичними лініями з незмінними весіллями наприкінці.