Роальд Дал «Відьми»

    Якщо ви досі уявляєте відьму як зловісну баберу з бородавками, гачкуватим носом і в гостроверхому капелюсі, то ви таки сильно відстали від подій. Роальд Дал вустами своєї колоритної героїні – бабці-норвежки із сигарою – описує лиходійок зовсім інакше. Це можуть бути цілком пристойні леді, милі, люб’язні, гарно вбрані й навіть молоді. Спільні в них тільки кілька рис: незмінні рукавички (щоб приховати довгі пазурі), перуки (щоб приховати лисину), витончені черевички (щоб приховати страшні ноги без пальців) і нестримне бажання винищити всіх дітлахів (а ще краще – з’їсти!).
    Моторошна картина, чи не так? А для маленьких читачів ще й відверто страшна, тож цю книгу не бажано читати років до 10, аби уникнути нічних жахіть.
    Героєві казки не дуже пощастило: його зустріч із цілим кодлом англійських відьом закінчилася тим, що він назавжди перетворився на мишу, хоч і зберіг при цьому ясність людського мислення. Утім, ця метаморфоза хлопчика не надто засмутила, як і його мудру бабусю – єдину рідну душу, що лишилася в нього після смерті батьків. Цей запальний дует знаходить можливість помститися відьмам і на додачу врятувати всіх малюків Британії від чаклунських каверз.
    Роальд Дал – письменник, якого лають за відверту непедагогічність його творінь (скажімо, у «Відьмах» дорослі радять малюкам не купатися, щоб лиходійки їх не «занюхали»), дещо туалетний гумор й абсурдність багатьох ситуацій. Так, персонажі в нього карикатурні, історії похмурі, й жартів на тему фізіології вистачає. Однак діти, незалежно від національності, від цих книг у захваті, адже авторові дивом вдається говорити з малечею їхньою мовою й дивитися на світ їхніми очима.