Письменник-інтелектуал, зірка німецької прози ХХ століття Томас Манн

    6 червня 150 років тому народився один із найшанованіших німецьких письменників ХХ століття, лауреат Нобелівської премії з літератури, видатний інтелектуал і найпомітніший представник літературної династії Томас Манн. Його проза доступна лише досвідченим читачам з високою ерудицією й витонченим смаком, та водночас, вважається обов’язковою для прочитання дорослою людиною, що претендує на статус освіченої. Життя видатного ювіляра не аж так рясніє подіями, однак і в цій біографії можна знайти цікаві факти.

    Походив майбутній письменник із родини купця Томаса Йоганна Генріха Манна й письменниці Джулії да Сільви Брунс, доньки німецького плантатора і бразилійки з португальсько-креольськими коренями. Попри солідну й статусну професію батька (той був сенатором Любека й наглядав за податковими справами свого міста), Томас, як і його старший брат Генріх Манн, обрав літературну кар’єру, відмовившись мати справу з торгівлею й фінансами. За заповітом Томаса Йоганна Манна, після його смерті в 1891 р. і фірма, і родинний будинок були продані. Тож родина, до якої, крім уже згаданих Генріха й Томаса, входили молодший брат Віктор і дві сестри Юлія та Карла, змушена була переїхати до Мюнхена й суттєво урізати свій кошторис.

    Пізніше перший роман Манна «Будденброки» розповів читачам автобіографічну історію про занепад купецької династії з Любека. Саме за цей твір письменник здобув у 1929 р. Нобелівську премію з літератури.

    Свої перші кроки в галузі красного письменства Томас Манна робив як журналіст, редактор і видавець. У Любеку він долучився до видання літературно-філософського часопису «Весіння гроза», час від часу включаючи до редакційного портфелю власні дописи. Пізніше писав статті до журналу свого брата Генріха «Двадцяте століття». Відтак був редактором популярного німецького сатиричного журналу «Симпліциссімус». Серйозно ж узявся за перо як новеліст і романіст уже після служби в армії.

    Хоча Манн і не проходив військову службу в роки Першої світової війни, на той час його погляди були дуже консервативні. Він підтримував імперіалістичні амбіції Німеччини й особисто кайзера Вільгельма ІІ. Томас Манн настільки засуджував лібералів і реформаторів, що розсварився з рідним братом Генріхом, який належав до протилежного політичного табору. Помиритися їм вдалося лише у 1922 року після вбивства радикалами міністра закордонних справ Ваймарської республіки Вальтера Ратенау.

    Тоді ж погляди Томаса почали змінюватися, набуваючи «лівого» забарвлення. Уже в 1930-і роки Манн категорично не прийняв ідеї націонал-соціалістів й емігрував з Німеччини спочатку до Швейцарії, потім до США. Гітлерівська влада намагалася повернути іменитого автора в рідну країну, однак він був непохитним. Тож майно родини конфіскували. З будинком ледь не пропав і рукопис першого тому тетралогії «Йосип і його брати», який письменник залишив у німецькому домі при переїзді. Старша донька Томаса Еріка, ризикуючи життям, приїхала до Мюнхена, проникла в уже конфіскований будинок і витягла цінний рукопис.

    У часи Другої світової війни Манн в Америці записував антифашистські радіопередачі, які підпільно транслювалися в Німеччині. Цікаво, що дружина Томаса Катя Прінґзгайм була єврейкою – її етнічне коріння зберігали в таємниці навіть від їхніх спільних дітей. Вона була справжньою опорою й зв’язковою ланкою для всього численного сімейства Маннів, пережила чоловіка й кількох дітей.

    До слова, всі члени власної родини Томаса пов’язали своє життя з письмом. Художніми літераторами або есеїстами стали його сини Клаус і Голо (Ангелус), доньки Моніка, Еріка й Елізабет. Лише син Міхаель зробив кар’єру скрипаля й альтиста, проводячи, щоправда, деякі дослідження в царині літературознавства.

    Письменник подорожував не тільки через безвихідь і безпосередню загрозу життю. (Прикметно, що після війни зі США його «попросили», звинувативши у зв’язках із більшовиками – доволі звична для Америки рубежу 40-50-х років справа, часто безпідставна. Тож він був змушений переїхати до Швейцарії. У Німеччину до смерті він так і не повернувся). Подорожі надихали Томаса Манна на окремі твори й допомагали йому зібрати необхідні фактичні матеріали. Так, поїздки в Палестину і Єгипет забезпечили авторові інформацію для тетралогії «Йосип і його брати» за біблійними мотивами; відпочинок в Італії ще замолоду згодом знайшов відображення в новелі «Смерть у Венеції»; візит до дружини, коли та лікувалася в санаторії в Давосі, надихнув на складний роман «Чарівна гора».

    В основу творчості Томаса Манна лягали, звісно, не лише враження й відомості із закордонних поїздок. Так, велике значення для письменника мала біографія й ідеї його геніального попередника, німецького класика Йоганна Вольфганга Гете. Ніби діалогом із ним став роман «Доктор Фаустус» про композитора Адріана Леверкюна. Паралель із середньовічною легендою продажу душі дияволові, популяризованою Гете, Манн проводить зі служінням митця нацизму гітлерівської доби. Ще один роман Томаса – «Лотта у Ваймарі» – описує зустріч постарілого Йоганна Вольфганга з коханою юнацьких років Шарлоттою Буфф, яка стала прототипом для нашумілого бестселеру Гете «Страждання юного Вертера». Поповнили фонд класичної літератури й оповідання та новели Томаса Манна: «Тоніо Крегер», «Маріо і чарівник», «Трістан» та ін., що затвердили експресіоністичну манеру письма автора й вважаються квінтесенцією його філософії.