Сергій Гридін «Не такий»

    Коли у 2013 р. світ побачила повість Сергія Гридіна «Не такий», вона не те щоб зчинила фурор, але змусила про себе говорити. По-перше, тому що тоді українська література мало що могла запропонувати підліткам в плані розгляду актуальних проблем, орієнтуючись здебільшого на жанрові розважальні твори. По-друге, окремі дорослі читачі виявилися не готовими до грубуватого сленгу, високого рівня «чорнухи» й не надто шанобливого опису вчителів. Твір став предметом для багатьох критичних розборів і потрапив до короткого списку номінантів щорічної премії «Дитяча книга року ВВС – 2013». Як же письменникові вдалося досягнути такого розголосу?

    В основі успіху повісті лежить її актуальний і частково автобіографічний сюжет. Повненький 13-річний хлопчик Денис Потапенко, якого всі називають просто Потап, постає перед нами як типовий розбалуваний тюхтій. Попри численні знущання в школі як від учнів, так і від учителів, «наїзди» місцевої шпани й промовисті подарунки батьків на днюху (типу гантелей замість смартфона), він нічого не хоче робити зі своєю неспортивною фігурою. Він багато читає, майже безперервно слухає «Бумбокс» і сподівається на вічний захист підкачаного друга-паркурника Самохи. Та в житті хлопця настає переламний момент: після несподіваної втечі батька з дому й публічного приниження Потап нарешті береться за голову. Регулярні тренування й самообмеження зрештою дають чудовий результат: інтерес дівчат, повагу хлопців, формування характеру.

    Сучасним читачам варто підготуватися до того, що книга описує не сьогоднішніх підлітків, а тих, які зростали в період з 90-х до десятих. Це стосується і масового хамства та корупції в школах, і засилля «гопників» на кожному розі з фірмовим в’язничним жаргоном, і побутових деталей на кшталт туалетів без перегородок і публічного роздягання на шкільному медогляді. Те, що вважалося нормою в дитинстві автора книги та його сина, сьогодні геть не толерується суспільством, всіляко проговорюється в усіх доступних просторах. Певна річ, застаріли й деякі засоби комунікації на кшталт «аськи» та кнопкових мобільних телефонів.

    Водночас, чимало в «Не такому» й позачасових проблем. Існує в підлітковому середовищі, на жаль, і булінг, і надто рання вагітність, і біль при розлученні батьків, і вживання спиртних напоїв, і втрата цінної дружби. Так само трапляється в підлітків будь-якого десятиліття перше кохання та непростий процес дорослішання. Навіть попри невелику невідповідність із сучасністю книга сприймається як правдива підліткова сповідь. А ще вона надзвичайно мотивує!