Уявімо світ, сповитий туманом, що заглушує голоси й кроки. Світ темряви, забобонів і неуцтва. Світ середньовіччя. Невдовзі після смерті славетного короля Артура племена бритів і саксів живуть у відносному мирі та спокої великим родовими спільнотами. Вони в кожному подорожньому вбачають відьмаків і цілком виправдано остерігаються огрів, що досі нипають довколишніми лісами. А ще ці люди постійно забувають. Власні дрібні сварки й особисті радощі, втечу дітей і причини встановлення місцевих законів, колишніх сусідів і свої ж мрії. Та найголовніше – вони забувають причини власного горя, попередніх воєн, смертей колись найдорожчих і найрідніших. Немає спогадів – значить немає причин для ворожнечі й помсти. Чим не ідилія?..
    У такому світі зворушливе літнє подружжя бритів Акселя й Беатрис вирішує покинути своє село й вирушити до сина, що, мабуть, давненько чекає на них неподалік. Щоправда, коли й чому той син пішов, вони не знають. Як і не розуміють причин власної забудькуватості, хоча їх вона, на відміну від одноплеменців, турбує. Недалека, як здавалося спочатку, дорога виявляється непростою. На шляху парі трапляються воїни й драконка, зрадливі ченці й нещасні сироти, дивні люди з несподіваними конфліктами й нечисленні потойбічні істоти. Пам’ять же поступово починає відновлюватися. Та чи добре це? А якщо їхні спогади – це пекуча рана, осердя болю, що просто вимагає забуття? Чи кохають вони по-справжньому й чи здатна ця любов витримати тягар минулих гріхів?
    Непростий філософський роман-притча лауреата нобелівської премії Кадзуо Ішіґуро досить поверхово прикидається фентезі. Насправді це книга про важкий моральний вибір між ілюзорним миром і війною, між власними образами й потребою в прощенні, книга про колективну пам’ять і право на ненависть. Не чекайте від цієї історії динаміки і яскравих барв. Читається вона легко, але від роздумів легко не буде. Це серйозний твір для вдумливого сприйняття. Однак вартий годин, витрачених на його подолання.