Джордж Мартін «Ночеліт»

    Таємничий неосяжний космос... Останній фронтир, вічний виклик, джерело жаху, нездоланна спокуса для допитливого розуму... Усі ці означення роблять його найкращою локацією й основою для сюжету в багатьох фантастичних творах. Парадоксально, але історії про «зелених чоловічків» можуть бути дуже різноманітними й у різних авторів представлені в несхожих жанрах. Словом, величезне поле для письменницьких і кінематографічних експериментів! Збірка оповідань і повістей «Ночеліт» із циклу «Тисяча світів» яскраво це доводить.

    Цикл «Пісня льоду й полум’я» (відомий любителям серіалів як «Гра престолів») – безумовна візитівка американського письменника Джорджа Мартіна. Однак ще задовго до цього кривавого й вигадливого фентезі в автора з’являлися виразні й цікаві твори. Просто вони менш відомі, але зараз якраз відкриваються для широкої читацької публіки. Це видання представляє Мартіна майстерним живописцем космічних мандрів і далеких планет, за своїм антуражем і стилем життя не схожих на звичну нам Землю. Водночас, письменник показує, що навіть у далеких галактиках люди лишаються людьми, байдуже до яких технологій вони додумаються в майбутньому.

    Сюжети цієї збірки дуже різняться, так само, як антураж і жанр кожного твору. Титульна повість «Ночеліт» – мікс жахів, трилеру й детективу, у якому герої потрапляють у своєрідний полон на космічному кораблі. Капітан зорельоту чомусь ніколи не показується на очі своїм пасажирам, навіть коли вони починають гинути один за одним за таємничих обставин... Нагороджена численними преміями «Пісня для Лії» досліджує питання любові, самотності, віри й здатна зворушити навіть найдосвідченіших і найчерствіших читачів. Є тут оповідки про майстрів телекінезу, що керують трупами («Блокатор»), про те, що могло спричинити Великий вибух («Ні зоряних кілець барвного вогнеграю»), про агресію людини проти інших видів, здатну обернутися проти нападника («І вбивати людей не смій!») тощо.

    Оповідання цікаві й захоплюють уяву. Та майте на увазі: книга – суворо 18+! Мартін лишається вірним собі: у творах більш ніж достатньо насильства, еротики й нецензурної лексики.