Наталія Довгопол «Привиди готелю «Едельвейс»

    Літо для Вадима обіцяє бути не найліпшою порою. Мама, піддавшись умовлянням подруги й власному бажанню побути з новим чоловіком і донькою, відправляє старшого сина в юнацький спортивно-туристичний табір у Карпатах. Це ну дуже далеко від зони комфорту інтровертного хлопця, залюбленого в аніме й дораму та більш звичного до Інтернет-спілкування, ніж до офлайн-посиденьок біля багаття. До всього, Вадим постійно хворіє й має цілий букет фобій...

    Поїздка перевершує всі найгірші Вадимові очікування. Мало того, що однолітки не приймають відлюдькуватого й неспортивного юнака, та ще і його починають переслідувати привиди! То хлопці-близнюки з 90-х виринають у дзеркалі, то чорноока дівчина із 70-х показує картини своєї смерті, то угорський офіцер із 40-х загадково перетинає шлях. Вадимові доведеться не просто змиритися з візитами моторошних потойбічних гостей, а й налагодити з ними контакт. Адже неупокоєні душі страждали десятиліття, прагнучи бути почутими й пробаченими. Для цього новоспеченому медіуму потрібно буде розв’язати кілька злочинів, передати потойбічні меседжі й несподівано відкрити історію власної родини.

    А ще на Вадима чекає зворушливе перше кохання з місцевою юною мольфаркою. За тиждень він неабияк подорослішає, перегляне власні цінності й смаки, по-новому погляне на світ. Інші ж люди, допомагаючи хлопцеві, і самі неабияк зміняться. Адже добро й рішучість чистих серцем підлітків здатні не лише відпустити душі мертвих у кращий світ, а й вплинути на життя живих.

    Романтика, містика, дещиця детективу на фоні карпатських краєвидів, особливої говірки місцевих мешканців і побутового колориту сподобається читачам середнього й старшого шкільного віку. У ній вистачає і зворушливих біографій, і правдивих повсякденних сцен, і цікавинок, що ненав’язливо спонукають до вивчення історії своєї країни та своєї сім’ї.