Керстін Ґір «Незабудка. Те, що неможливо побачити на світлі»

    Відома за численними молодіжними комедіями й мелодрамами романтична історія «поганого хлопця» й правильної «сірої мишки» відразу втратить смак банальщини, якщо додати до сюжету пару-трійку монстрів. Доведено Керстін Гір! Німецька письменниця, авторка підліткового фентезі й дорослих любовних романів, розживається дедалі більшою читацькою фанбазою. Саме тому, що вміє зробити романтичне фентезі нешаблонним і вигадливим, надати героям рис живих людей, наповнити діалоги іронією й культурними відсилками. «Незабудка» мало чим відрізняється від інших творів авторки (в Україні відомі трилогії “Timeless”, «Зільбер» й одиничний «Замок у хмарах»). Але це не означає, що в неї вторинний зміст. Усе на висоті, як і завжди!

    16-річний Квінн Аренсбурґ міняє дівчат, як рукавички, займається паркуром, живе в дружній родині веселунів-атеїстів і вважається безперечно «крутим». На рік молодшу Матильду Мартін називають «одним із біблійних лих», через належність до суворої релігійної родини, участь у незліченних волонтерствах і стриманий одяг. У своїй же сім’ї Матильду вважають «чорною овечкою», через незалежне мислення, любов до фентезійної літератури й невластивий іншим родичам гумор. Матильда таємно закохана у Квінна, який її в кращому разі не помічає, а в гіршому – плутає з кузинами й дражнить. Та все змінюється, коли одного вечора Квінна починає переслідувати вовк-кровожер і монструозна летюча жінка. Далі – аварія під час втечі, тяжке одужання й випадкова зустріч із Матильдою, що переростає в справжнє почуття.

    На цьому фоні з’ясовується, що Квінн – нащадок раси надприродних істот, що мешкають на зворотному боці світу. Та й навколишнє середовище зовсім не таке, як здавалося Квіннові раніше. Виявляється, навкруги повно фей, секретних порталів, політичних інтриг і похмурих пророцтв. І новознайдені одноплеменці, всі як один, прагнуть використати хлопця у своїх цілях. Матильда стає для Квінна спільницею, подругою, консультантом із фентезі (авторка в такий спосіб неабияк тролить інших представників жанру і являє приклад зразкової самоіронії). Читачі ж тільки й встигають спостерігати за динамічним розгортанням сюжету. Якщо вірити анотації на обкладинці, «Незабудка» – лише перша частина трилогії. Ми ж тепер, звісно, з нетерпінням чекатимемо на продовження!