Творець бурштинового королівства Роджер Желязни

     Доба шаленої популярності серіальної саги «Пісня льоду й полум’я» Джорджа Мартіна (і книг, і, тим більше, телевізійної екранізації «Ігри престолів») підштовхнула фанів згадати про ще одного класика фентезі. Не випадково Мартін зізнався, що саме його книгами надихався, коли творив свій кровожерливий всесвіт. А творці серіалу за «Піснею…» вже подумують про новий супермасштабний проєкт – телеверсію «Хронік Амбера» (хоча останнім часом ця багатообіцяюча новина перестала з’являтися в ЗМІ). Хто ж цей таємничий автор? Знайомтеся з ювіляром 2022 року: Роджер Желязни, американський письменник, представник руху «Нова хвиля» в науковій фантастиці, коли фантасти перенесли увагу з роботів і космічних кораблів на людину та її внутрішній світ (сам Желязни свою приналежність до цієї течії заперечував). 13 травня, йому могло б виповнитися 85 років. 

    Своїм незвичайним прізвищем цей чоловік завдячує польському корінню по лінії батька. А от ірландський родовід зі сторони матері неабияк вплинув на його літературний стиль: не даремно мати із захопленням розповідала синові міфи, легенди й казки своєї історичної Батьківщини. Утім, у роботах Желязни змішалися фабули, образи й цитати не лише з європейської культури. Сам він почав писати казки й маленькі оповідання в дитинстві, але швидко збагнув, що брак життєвого досвіду й елементарних знань не прикрашають його твори. Тож із захопленням почав вивчати теорію літератури ще в школі, потім подався на відділення психології Клівлендського західного університету, яке за два роки змінив на факультет англійської словесності. Академічне навчання парубок закінчив у Колумбійському університеті, де захистив дисертацію з англійської драми періоду Єлизавети І і Якова І. Спрага до знань штовхала Роджера не лише пожинати лаври успішного студента. Коло його зацікавлень було значно ширшим. Желязни активно займався фехтування, східними єдиноборствами (у старшому віці навіть здобув чорний пояс з айкідо), грав у шахи, вивчав хінді та японську, захоплювався східною філософією. Ще й на прикладах бачив силу інформації та слова – не випадкового ж відслужив якийсь час у Національній гвардії США в підрозділі психологічної (вважайте – інформаційної) війни.

    Така інтелектуальна енергія й жага до діяльності не могли втримати Желязни на державній службі (кілька років, заробляючи кошти на прожиття, він змушений був віддати системі соціального страхування). І не могли не зробити його відомим на весь світ. Коли кількість опублікованих і відзначених престижними літературними преміями оповідань перевершила всі сподівання фантаста, він залишив роботу й цілковито віддався літературній творчості. Цикл про принців Амбера, що мандрують тінями-відображеннями ідеального міста, про магію, живі карти, творення світів принесли Роджерові Желязни величезну славу. Якщо першу книгу серії він писав як самостійний твір, розраховуючи надалі максимум на сиквел (та й то, якщо настрій буде), то успіх книги буквально примусив літератора продовжувати тему. Результатом стало 10 повноцінних романів циклу, низка оповідань й ілюстрований атлас Бурштинового замку як додаток до епопеї. Не дивно, що надалі його популярність, хист й армія відданих фанатів підштовхнули Желязни до спільної творчості з іменитими фантастами-сучасниками. У його доробку можна знайти книги, спільні з Філіпом Діком, Томасом Т. Томасом і навіть Робертом Шеклі (там ідей вистачило на цілу трилогію). 

    Сьогодні слава цього письменника потроху стихає, хоча й досі пишуться продовження й фанфіки на найвідоміші його романи й повісті (чого вартує тільки офіційний приквел до «Хронік Амбера» у виконанні Джона Бетанкура – дозвіл на це дали спадкоємці Желязни!). Хтозна, можливо, майбутня екранізація поверне новим поколінням читачів цікаві книги й змусить їх знайомитися з досить-таки великим творчим спадком цього автора.