Химерний і геніальний Майстер Михайло Булгаков

    Цьогорічна середина травня визначальна ювілеями не лише блискучих дитячих письменників, а й цілком дорослих творців. От, наприклад, Михайла Опанасовича Булгакова, який народився 15 травня 130 років тому. Його книжки навряд чи будуть зрозумілі юним читачам, вони настільки «недитячі», що навіть дорослі люди щораз відкривають у них нові грані, вкотре перечитуючи й знаходячи в його романах, п’єсах, повістях й оповіданнях не помічені раніше смисли. Творчість цього геніального письменника, драматурга, журналіста, лібретиста дуже багатоманітна, а життя й досі сповнене загадок.

    Народився Михайло Булгаков у родині вченого клірика, професора Київської духовної академії Опанаса Булгакова та Варвари Покровської. Чи то під впливом дядьків (обидва брати матері були успішними лікарями), чи то через потребу самостійної й відповідальної професії, чи через бажання розібратися в будові людського організму, майбутній письменник обрав кар’єру медика. Відповідна освіта дала йому аж надто багатий досвід: працю у воєнному госпіталі в роки Першої світової війни, практику провінційного фельдшера в глухому поселенні Смоленської губернії. Пізніше його відчайдушна битва із забобонами, антисанітарією, тяжінням селян до знахарства, дрімучістю знайшла відображення в збірці оповідань «Записки юного лікаря». Ті часи «нагородили» молодого чоловіка й згубною пристрастю до морфію, що його він почав приймати, долаючи загрозу дифтериту після складної операції. Від наркотику його титанічними зусиллями відучила перша дружина Тетяна Лаппа. Була в його «арсеналі» ще й практика приватного венеролога в Києві, служіння в госпіталях УНР та «білої» армії в роки громадянської війни. Про те, що він не виїхав разом із білогвардійцями за кордон внаслідок тифозної лихоманки, Михайло шкодував до кінця життя. 

    Лише після створення СРСР чоловік покинув медицину й вдався до письменництва, заробляючи гроші спочатку як журналіст, потім як драматург. Робота «з пером» принесла Булгакову чимало страждань і життєвих поворотів. Він то публікувався в журналах як літератор та вражав столичну публіку своїми п’єсами (вистава «Дні Турбіних» за однойменною п’єсою та романом «Біла гвардія» збирала незмінні аншлаги в МХАТі. Сталін особисто переглянув її близько 14 разів, попри слизьку для «червоних» тему революційної боротьби й руйнації світу «білої» інтелігенції та офіцерства), то зазнавав нищівних ударів від критики (за особистими підрахунками письменника, протягом 10 найбільш успішних у його літературній кар’єрі років у різних виданнях з’явилося 298 розгромних рецензій і лише 3 схвальні) й вимушеного творчого забуття. До речі, одна із загадок його біографії – ставлення до письменника диктатора Йосипа Сталіна, а ще таємниця смерті, яку пов’язують то з романом «Майстер і Маргарита», то з ненавистю до Михайла можновладців. 

    Справжня енциклопедія радянського життя, побутових деталей, правдивих психологічних портретів, афористичних цитат міститься в його найзнаменитіших роботах: «Собаче серце», «Біг», «Життя пана де Мольєра», «Фатальні яйця», «Нотатки небіжчика» й, звісно, «Майстер і Маргарита». Про таємні послання, подвійні змісти, соціальні прозріння й напрочуд точні прогнози творів Булгакова можна писати багатотомник. Тож пропонуємо нашим читачам відшукати їх самостійно – тим більше, що привід для цього сьогодні у вас точно є.