Урсула Ле Гуїн «Чарівник Земномор’я»

    Про магічні школи для бунтівних підлітків писали задовго до Джоан Ролінг. Її американська колега Урсула Ле Гуїн наприкінці 60-х років ХХ століття створила просту, дещо тягучу й позбавлену різких емоцій розповідь про фантастичний світ Земномор’я. У центрі сюжету першої книги циклу – юний Гед. Він сирота, але, на відміну від Хлопчика-Який-Вижив, про свої надзвичайні здібності знає змалечку. Ще в ніжному віці він навчився спілкуватися з дикими тваринами й птахами, перейняв ритуали народної магії в тітки й порятував рідне селище від варварів. Стати видатним чарівником він сподівався завдяки навчанню в школі на острові Рок. Та через конкуренцію з таким самим задерикуватим юнаком, майбутнім магом, герой прикликав у світ страшне зло. Тепер за ним всюди слідує могутня Тінь, від якої він тікає і яку прагне перемогти. Важливий нюанс цього класичного фентезі: ніхто нікому не має відкривати своє таємне, істинне ім’я. Адже це – ключ до влади над іншим.
    Історія насичена подіями, конфліктами й мальовничими холодними краєвидами. Однак тут не варто шукати ефектних заклять і романтичних пригод. Книга описує становлення особистості й може навіть дещо приспати звиклого до екшену читача. Та прихильників, принаймні серед любителів дорослих казок, їй точно не бракує.