Анастасія Лавренішина «Дрімучий ліс»

    Казка моторошна, ба навіть трошки страшна. А ще романтична, заплутана, схожа на українські народні легенди й перекази. Головна героїня Уляна зовсім недавно отримала ім’я (хоча за віком не така вже й маленька). Усе своє життя вона годує невидимок у хаті Старої та змушує речі прибирати для неї й пекти пиріжки. Однак вона не пам’ятає рідних і минулого. А Стара, жахлива рогата чаклунка, тримає ліс у покорі, оживлює кістки тварин і мріє зняти з неба місяць. Є ще Сірий Вовк, не схожий на одноплеменців. Він з’явився в дрімучому лісі нізвідки, частенько ходить на задніх лапах, позирає на годинник і не може домовитися зі своєю тінню. У цій історії знайдеться місце для епічної магічної битви між добром і злом, для пошуку заклятої квітки, для прогулянки в потойбіччя. У ній є суто українські міфологічні мотиви й духмяна, густа атмосфера загадкового лісу, в який лячно потикатися, та, водночас, дуже хочеться зазирнути… Додатковий бонус – надзвичайно красиві ілюстрації Надії Дойчевої-Бут. І той факт, що історія перемогла в конкурсі «Напишіть про мене книжку!», оголошеному видавництвом «Фонтан казок» задля розвитку української літератури для підлітків.