Скандальна й витончена новелістка Франсуаза Саган

    21 червня 85-річний ювілей улюбленої письменниці святкують шанувальники творчості Франсуази Саган. Суперечлива, провокаційна, меланхолійна француженка, законодавець моди на суто жіночу, ексцентричну прозу, вона була учасницею безкінечних скандалів (у тому числі з алкоголем і наркотиками), винуватицею й жертвою автомобільних аварій, мала проблеми з податками, спонтанним заміжжям, азартними іграми… Їй навіть приписували романи з двома французькими президентами, що коштувало зірковій дамі проблем із законом (утім, численних і так).
    Але всі, хто коли-небудь читав її твори, ніколи б цього не подумали. Адже її романи, оповідання, есе – нескінченна ода делікатним, вразливим і прекрасним стосункам чоловіків і жінок, меланхолія, витончений сплін і постійна туга за красою. Її герої – типові інтелектуали, страшенні егоцентрики й шукачі Ідеалу (мабуть, як і сама автор).
    Популярною Франсуазу зробила підліткова (і за вчинками героїні, і за віком самої письменниці, яка створила її в 19 років) новела «Здрастуй, печаль!» про юну самозакохану й аморальну дівчину, яка своїми підступними, легковажними вчинками знищила коханку батька. Твір переклали 30 мовами, його схвалювали критики й охоче прийняли читачі. У ньому Франсуаза Куаре (справжнє прізвище письменниці) вперше використала псевдонім Саган, запозичивши його з творчості улюбленого літератора Марселя Пруста. Так називали героїню книги «У пошуках втраченого часу».
    Не менш відомі й багато разів екранізовані її твори «Чи любите ви Брамса?», «Трохи сонця в холодній воді», «Намальована леді», «Смутна посмішка», «У туманному дзеркалі» тощо. Попри те, що сама авторка вважала себе ледацюгою й неохоче бралася за перо, переконуючи журналістів, що робить це виключно заради грошей, Франсуаза ніколи не підводила видавців і завжди віддавала їм замовлені рукописи вчасно. Та літературний доробок її при цьому не такий уже й чисельний – це близько 20 романів і низка новел і п’єс.
    У прозі Франсуази Саган є щось суто французьке. Не педагогічно давати читати її дітям, водночас, це щось на кшталт концентрованої юності й свободолюбства, книги настрою та атмосфери для жінок та молодих дівчат, які ще не виросли з бунту…